Відпустка-тур (ч.1). Гірські враження

Дуже тривалий час провів у безпросвітній праці, тому нарешті вирішив трішки відпочити та провести час із сім'єю у Карпатах. Протягом поїздки додалося нових вражень/спостережень про автомобіль та події, про які розкажу в кількох дописах, щоб не міксувати усе підряд.

План був почати подорож у славетному місті Львові, зупинитися у Буковелі (та околицях) і далі переїхати у Славське. Хотілося поїздити у незнайомі ще місця, помилуватися чудовими краєвидами, випробувати авто на гірських (наскільки можуть пропонувати нам наші Карпати) дорогах та схилах. А далі повернутися до Львова та пройти чергове ТО-2 (20 тис.).

Тому в цьому коротенькому дописі розповім про враження від гірських подорожей.

Верховина- Дземброня. Захотів дітям показати глухі місця, відірвані від звичної цивілізації, тому поїхали до Верховини, щоб потім повернути вздовж річки Чорний Черемош вглиб гір в сторону г. Дземброня. Колись я там їздив на своїй Елантрі, тому очікував, що це авто має подолати шлях легше і далі, ніж седан. Кілька кілометрів кам'янистої дороги (іноді дуже поганої, але цілком проїзної), без якихось серйозних перешкод. Діти отримали неймовірне задоволення від їзди із головами через панорамний люк і купи дорожнього пилу в роті. Але вже незабаром вперлися в ... блокпост ДПСУ. Хлопці прикордонники ввічливо запитали, чи маю я дозвіл на перебування у прикордонній смузі (звісно, що такого у мене не було), після чого так само ввічливо вказали пальцем на дорогу назад. Мусили розвернутися і попрямувати назад, спостерігаючи як у річці поряд відчайдухи катаються на рафтингу. Краєвиди там захопливі (але вглиб, за КПП, далі вони ще набагато крутіші, тому за нагоди, коли війна скінчиться, обов'язково спробуйте, не пошкодуєте!). 

Оскільки мені не вдалося проїхати в сторону Дземброні, одне місце забажало пригод і спонукало просто поїхати іншою дорогою. Повернулися у Верховину та заглибилися в сторону Рикалівського перевалу (якщо комусь цікаво, то маршрут такий: Верховина - с. Замагора - с. Красноілля - с. Рівня - Криворівня). Ось на цій дорозі уже були побиті кам'янисті дороги, затяжні підйоми і спуски. Оскільки я відхилявся від основного шляху, то їздили взагалі вбитими ледь проїзними дорогами, де глибокі траншеї, пробиті дощами і великі кути нахилу колії. Було стрьомно і одночасно захопливо. Найбільший виклик - не розрізати колеса гострим камінням, яке стирчало звідусіль (а це прям найбільш ймовірна проблема, яка могла статися, тому запаска для таких поїздок має бути 300% у багажнику!). Щоб цього не сталося (на моє переконання, аби мінімізувати ризик), треба було дуже акуратно перекочуватися через каміння, не газувати і не гальмувати. І тут я оцінив кілька особливостей нашого авто:

-- Режим В: Показав себе дуже круто на відносно пологих схилах, дозволяючи рівномірно скочуватися із гір і майже не натискати гальма, при цьому ще й активно заряджаючи батарею.

-- Режим Е-pedal: Вмикав режим для плавного спуску з гори, шоб були частково задіяні і гальма. Таким чином машина поводила себе досить стабільно. Головне контролювати авто, щоб не перегріти раптом гальма і не втратити їх.

-- Понижена передача (а нема у нас такого режиму :), як мінімум на передньому приводі): І це те, чого не вистачало іноді, оскільки на крутіших схилах машину доводилося утримувати гальмами.

Результат: 

-- Підйоми: Дуже круто, за рахунок відсутності перемикання передач, крутний момент підтримується постійно і машина не пробуксовує (а на кам'янистому грунті це великий плюс), плавно і рівномірно рухається. Регулювати швидкість підйому - одне задоволення.

-- Спуски: Теж непогано, із використаннями специфічних режимів В + Е-pedal. Як уже сказав вище, не вистачало "пониженої", щоб не допускати занадто інтенсивного прискорення. 

-- Пробуксовування: Їх практично не було (одразу варто зазначити, що була суха погода, а це дуже вагомий фактор), навіть на крутих підйомах і на "звичайній" літній гумі. Зрідка все ж вони виникали, але електроніка їх швидко гасила (та і я відчував, тому трохи скидав газ, за звичкою). Було б болото і слизьке мокре каміння - була б зовсім інша картина. Але мені, мабуть, пощастило)) 

-- Горизонтальна стійкість: На висоті, мені сподобалося як машина справляється із перекосами дорожного покриття. Тут явно багато завдяки довгим ходам підвіски та високому кліренсу, відповідно машина відносно легко долає перекоси, залишаючись при цьому у відносно стабільному положенні.

Маршрут (із виїздами на гори) був успішно подоланий. 

Р.S. Мені на всьому шляху не зустрілося жодного(!) іншого SUV (куди раптом поділися ті усі модні розрекламовані повнопривідні Рейджики за купу десятків тисяч баксів?) , за виключенням місцевих хлопців на УАЗах, квадроциклах та Patrol'ах, які катають туристів горами) Багато з тих, хто зустрічався, то дивилися на мене з великим подивом, а один навіть показав на висок, вказуючи, що я трохи хворий на голову))

Реклама

10% відсотків знижка!