Гора Núi Chứa Chan, або “Туди й назад”

Отже, п’ятничний ранок виявився для нас вільним. Вирішили з’їздити на гору Núi Chứa Chan. Просто тому, що можемо. Жодної особливої мети: доїхати, пофотографуватися і повернутися.

Трошки довідки з Вікі: відстань — близько 90 км (з яких 20 км — через Сайгон, нехай вони будуть прокляті), висота — 837 м. Зважаючи на те, що Сайгон лежить на висоті лише 20–50 м, гора виглядає досить монументально. Кажуть, це друга за висотою вершина в районі.

Додатковий плюс — останні 70 км маршруту це рівний хайвей з лімітом швидкості 120 км/год. Тож зранку встали — і поїхали.

Потупивши годинку вулицями Сайгону, ми нарешті виїхали на той хайвей і одразу почали навалювати, як могли. На жаль, перші 30 км траси були всіяні ремонтними роботами. Магістраль справді важлива: найшвидший і найадекватніший шлях — без хаотичних байків, зате з цілою армією контейнеровозів. Тож всюди добудовують мости, розв’язки для безлічі портів, а подекуди просто розширюють дорогу.

Найкраще на трасі — це знайти когось, хто їде у твоєму темпі. Ми повільно пленталися за колоною контейнеровозів, аж раптом у дзеркалі заднього виду бачу: хтось на Audi Q5 впевнено перестрибує зі смуги на смугу, намагаючись обігнати весь цей караван. Я пропустив його вперед — і ми разом, немов у фільмі Taxi, почали навалювати далі. Картина була доволі кумедна: мій Лачік мчить навздогін за Audi Q5.

Уся дорога зайняла близько 2,5 години — цілком нормально, як для В’єтнаму. Приїхавши туди, ми трохи потинялися в лісі, і вже за годину рушили назад у бік Сайгону. Цікаво що всю дорогу небо було наче жовте. Сам ж регіон індустріальний. Саме через це все ніби в молоці. Як і сама гора була наче в тумані. Собаці стало нестерпно спекотно, тож він першим утік у машину й одразу розвалився в салоні. Дорогою назад вийшло ще швидше — менш ніж за дві години.

Отакий вийшов міні-тріпчик. Увесь час контролював температуру охолоджувальної рідини — все виглядало нормально: вище 90°C не піднімалася, навіть при спеці +35. Лише в заторах доходила до 95. А от при швидкостях 105–110 км/год у кермі починала з’являтися вібрація. Могла то посилюватися, то зникати, тож, мабуть, доведеться відбалансувати колеса.

Поки що якось так. Дякую всім, хто дочитав до кінця!