Загалом, справа була так… ☀️🚗 Я якраз працював поруч зі своєю улюбленою Славутою — щось майстрував, крутив, налаштовував 🛠️, і раптом погляд черговий раз впав на шильдик 1.2 на ляді. Він буквально тримався на чесному слові 😅, готовий був у будь-який момент упасти й почати нове життя десь на асфальті.
Ну що ж, думаю — раз хоче піти, треба допомогти ✋😉
Відірвав я його культурно, без зусиль, наче він сам цього чекав. Прибрав залишки старого двостороннього скотчу, гарненько знежирив місце спиртом 🧼🍶, щоб усе було по красоті.
Окинув поглядом решту шильдиків — ці скромні таблички, що колись гордо повідомляли світові, що перед ним Славута 1.2.L.i. І що ж я побачив? Потертості, подряпини, шрами часу… 😐 Пластик уже не блищав, а літери здавалися втомленими, ніби вони теж проїхали зі мною не один десяток тисяч кілометрів доріг.
І тут я подумав: а чи варто повертати їх назад? 🤔 Адже машина — як жива: якщо прикраси потьмяніли, може, краще подарувати їй нові? І рішення прийшло саме собою — не ставити їх назад, а замовити свіжі, акуратні, щоб у слушний момент, з настроєм і задоволенням, приклеїти їх на колишнє місце. ✨🚗
Тепер нехай багажник трохи погуляє без опізнавальних знаків, а коли нові шильдики приїдуть — це буде як маленьке свято для машини і для мене. 🎉🔤