Експедиція вздовж Десни

 Черговий пост про покатуху, як неочікувано! (ні 😑)

Цей раз нас було не багато, але бажання катнути меншим від того не стало!

Маршрут був обраний максимально лайтовий - на північ від Києва вздовж р. Десна. Лайтовий, але максимально красивий:

...і місцями біля самої річки:

..і трошки через ліс 😍

Загалом можна було просто їхати і милуватись краєвидами, обираючи місце для пікніка, але душа так бажала трохи замазати щойно намитий і натертий кузов, що я радів як дитина кожній можливості дати троги газку у кожній калюжі!

Але оскільки останні дні погода була суха, то й калюж було не дуже то й багато. Зовсім 😐

Отак потихеньку ми їхали їхали, поки не докотились до якогось піщаного "кар'єру", хоча це було просто місце, де скидали видобутий з річки пісок. Але загалом було дуже цікаво. 

Не якусь мить забуваєш, що ти вже дорослий дядько і просто радієш, що побачив багато тракторів в одному місці! Чи то ностальгія, чи інфантильність, не зрозуміло 😅

Так, доречі - про найстрашніше, що можна побачити в дзеркалі заднього огляду, коли ти серйозний, мать його, джипер:

Загалом, було гарно, але трохи сумно, аж поки ми не повернулись назад до калюжі, якою проїхали трохи раніше, оооооооо, інша справа! 😋

Ммм, ага. Так от, калюжа - вона може бути не страшна, поки по ній не проїде з десяток автівок і не розмісить її до стану "дитяча несподіванка" в нічогенькій колії!

От така калюжа вже стає цікавою!

Бам! Трохи сів на пузко. Здавалось би, що страшного, але 😅 Гума шосейна. Гаків нема. За лючком, де вкручується петля - пусто. Ай- яяяй. Коротше кажучи, хіба що за рейлінг на даху ми не пробували тягти той Чірік! 😁 Копали, підкладали все, що знаходили, штовхали - без толку, лягла всім пузом...

Ох і задачка була — з жирною зірочкою! Добре, що в той момент повз нас проїжджав чолов’яга на баггі з лебідкою й добрим серцем. Після деяких пошуків все ж знайшли вухо на передньому підрамнику десь за колесом (нахолєру воно там, реально?), зачепили трос — і таки витягли нашого сірого з халепи 🙂

Далі проїхали всі якось швидко і без пригод, тож можна вже й на пікнік!

Частина 2 - "Дорога додому".

Ти наївся, відпочив, пора їхати. АЛЕ.....

Хмари почали затягувати небо, як на мене стало навіть ще красивіше, ніж було до обіду!

Пустився дощ.... ооо, як воно лило! Клас!

...і після цього дорога просто перетворилась в "лід для корови" 😀

_

В принципі, майже всю дорогу додому кермо можна було не чіпати, оскільки виїхати з колії було неможливо)

Було дуже слизько, дуже мокро, дуже брудно і надзвичайно класно! 😁

P.S.: ну і трохи бекстейджу, якщо раптом комусь цікаво. Зазвичай адекватні люди миють тачку одразу після покатух, але ж то не про мене)

По дорозі додому зрозумів, що гівна на дисках стільки, що їхати швидше 50км/год- нереально, вібрація на кермі просто п@зда. Гума то ок, вона через 100 метрів по асфальту якоюсь магією очищується, але не диск.

Але мити тачку я дуже обламався, бо все ж уже 8ма вечора, а збирались ми на 11ту, на секундочку 😅 Це теж фіаско - гівна так в'їдаються,  що потім треба полірувати кузов, що власне сьогодні і було зроблено. Кераміка, яку я наносив до цього показала себе - ніяк 😆 Ну або ж я щось не так зробив, хоча там натупить це треба бути дуже обдарованим. Але я стараюсь 😄

Полірнули, нанесли мій воск від SOFT99, який я мажу вже 3й рік, а він все не закінчується, та й чудово! А, ну і колеса я відмивав десь півтори години на мийці самообслуговування, бо треба ж було якось диск і з середини помити. Вібрація зникла. Їдем далі! 😉