Плівка на дверях - сльози в очах

Нещодавно потрапив на майстер-клас з поклейки поліуретанових плівок. 

Не те, щоб мені це було дуже треба, але обираючи між днем на роботі і майстер класом - вибір очевидний 😂

Формат — без пафосу, все по справі. Розказали, що таке ця магічна плівка, навіщо її клеїти, куди саме її пхають найчастіше, і головне — як не зробити з капота гармошку при першій спробі. Компанія, доречі - АВЕС авто. Хвалю. Красавчики!

В цілому досить цікаво, власник компанії дав своє авто на розрив, тож вона тільки за цей день оклеєна і обдерта разів 5 😬

Показали все покроково: як мити, як знежирювати, яку воду змішувати з чим і в якій пропорції, куди дмухати феном, а куди краще не дмухати. Бонусом показали ще кілька поширених помилок — щоб вдома було кого згадати "теплим словом", якщо щось піде не так.

До цього я клеїв трохи сам, то габарити, то задні ліхтарі, тож мене найбільше здивував пульвік, який бризкає двічі - коли натискаєш і коли відпускаєш 😅 Я до цього дивився як вони бризкають на ту плівку так швидко і думав собі "нічосє, це як він так швидко натискає", а то технолоджія! Ну кому шо, карочє 😆

На сам кінець мені підігнали огризок плівки на торці дверей - комплект складається з чотирьох смуг, одну я затестив там же, а три залишив "на потом" 😅

Не рулон, звісно, але якраз нормальний, щоб руки трохи «почесались». Ну, думаю, чому б і ні — потренуюсь на своєму авто, поклею торці дверей. Це ж не дах, не бампер — дрібничка. 

Змив трохи бруд своїм сумним звичайним пульвіком, і протер спиртом.

А, ну і власне ось так воно виглядає:

По довжині воно таке, що одної смуги мені вистачило на перед та зад.

І от тут найсмішніше: чомусь, як і всі нормальні герої трагедій, я почав з водійської двері. Звісно, саме та, куди найчастіше дивишся і торкаєшся. Ну хто ж починає з найменш помітної частини, правильно? Правильно — розумні люди. Добре шо то не про мене.

Як бачите, видно трохи повітря, чи шо воно таке хер пойми 😬

Здалеку цю плівку майже і не видно:

Поклейка виявилась не такою вже й страшною. Найбільше нервів пішло не на саму плівку, а на те, щоб змусити її слухатись. Але до четвертої дверки вже вчився говорити з нею спокійно.

Десь на третій двері я нарешті зрозумів що неварто зупинятись поки тягнеш цю смужку, бо буде видно лінію. 

Найкраще, звісно що, вийшла остання дверка - задня права 😂 Все правильно, там де нафіг не треба вийшло найкраще. Супер!

А, ну да, залишилось ще на торець багажника.

Тож там тепер теж 180 мікрон поліуретану:

Так, трохи криво, над цим ще треба працювати, але пофігу)

Загалом — досвід крутий. Приємне відчуття, що щось зробив сам, і воно не відвалилось наступного ранку (перевіряв!)

Якщо хтось думає, чи варто пробувати — варто. Але маленький лайфхак: починайте не з водійської. Хоча... кому я це кажу 😅

Схожі записи