Початок весняної відпустки

З того часу, як найстарша дитина пішла до школи - я прив'язаний з датами на планування відпусток. Навідміну від попередніх років, тепер всі планування на рік відбуваються дуже просто: 9 робочих днів весною під час весняних канікул, 10 робочих днів під час осінніх канікул і ще 10 робочих днів під час літніх канікул визначилися канікулами в садочку молодшої дитини. Ізі-пізі, і з 30 днів річної відпустки нічого не лишається))) З колегами в моїй робочій групі теж легко домовитися, бо один мешкає в іншій землі і канікули в них геть в інший час, ніж у нас, а інші два не мають дітей шкільного віку. На весняних канікулах ми вирішили показати дітям Чехію. В Празі ми з дружиною вже були в грудні 2013, але перед Різдвом місто просто було переповнене туристами, тому в центрі навколо основних туристичних пам'яток було як в метро в годину пік))) Тому давно хотіли приїхати ще раз, але не в такий "спекотний" час. Автобани в Чехії лише частково платні, тому я збирався то все об'їжджати і не паритися за він'єтку. З цікавості загуглив, що по чім, і був приємно здивований, що 10денна для пільгової категорії авто (куди відноситься мій метановий Гольф) коштує лише кілька євро, то вже гріх було пожлобитися на неї)))

Перша ночівля планувалася в Асі, тому стояло 2 доїздові маршрути на вибір: через Єну чи через Нюрнберг. Через останній я планував повертатися для підстраховки, якщо я не затарюся достатньою кількістю пива, тому, щоб не повторятися, вирішив поїхати через Йєну. Заодно по дорозі пригостив сімейство в нашому юлюбленому "робочому" імбісі, коли я катаюся у відрядження на наше виробнитцво в Йєні. Вони зацінили смачні Тюринзькі ковбаски і тепер розуміють, чому в таку насправді дешеву забігайлівку ми возимо наших закордонних гостей))) Як раз ми потрапили на час обіду, тому черга на 15-20 хв. на вхід тут звичайна справа в такий час...

Першою нашою туристичною зупинкою став Остербург ("східня фортеця") у містечку Вайда. Замок на вершині пагорба був збудований у 1163-1193 рр. Генріхом 1м - братом засновника Вайди, Фогта Еркенберта 2го, як романське укріплення у стратегічно вигідному гірському місці та був родовою резиденцією Фогтів з Вайди до початку 15го ст. Ядро замку утворюють палац 12го ст. та менша житлова вежа, побудована в той же час. За часів Веттинів романські будівлі були перебудовані у стилі саксонського Відродження. Діти дуже зраділи великоднім інсталяціям на території замку.

Далі ми зупинилися в містечку Грайц, щоб відвідати місцеві 2 замки. Верхній замок був збудований на 50-метровому видовженому гірському конусі, складеному зі сланцевого каменю, в долині Білого Ельстера. Перші документальні згадки про замковий комплекс у Грайці, збудований управителями Вайди та Плауена, датуються між 1209 та 1225 роками. З часом функція комплексу змінилася на репрезентаційну, хоча залишки старих замкових укріплень досі можна побачити в деяких місцях. Нижній замок протягом століть був резиденцією княжого дому Ройс. Його було збудовано у 16 ​​ст. Генріхом Старшим поруч із церквою Святої Марії.

Далі ми попрямували до замку Мілау, але по дорозі мали змогу помилуватися найбільшим цегляним віадуком в світі - Ґьольцштальським мостом! Цей залізничний міст був побудований у 1846-1851 рр., а при його будівництві було використано понад 26 мільйонів цеглин. У цій місцевості були великі родовища глини, і таким чином, цегла була дешевою і зручною для доставки. На будівництві щодня використовувалися 50 000 цегли незвичайного розміру: 28х14х6,5 см, вздовж лінії будівництва працювали 20 цегельних заводів. Всього на будівництві було зайнято 1736 робочих, з них 31 особа загинула під час проведення робіт. В 2009 році віадук став другою спорудою, що внесли до списку історичних пам'яток інженерно-архітектурного мистецтва Німеччини.

Замок Мілау - один із найкраще збережених середньовічних замків у Саксонії, який з 1980 року є пам'яткою архітектури. Замок був збудований близько 1180 року під час німецької східної колонізації за імператора Барбаросси. З кінця 19го ст. в замку облаштовано музей. Навколо замкового комплексу пролягає пішохідна стежка, з якої можна насолодитися краєвидами навколишнього міста Мілау.

Наступна зупинка відбулася біля руїн замку Ауербах, що з'явився у 12му ст. як середньовічна база для захисту франконських та тюрингських поселенців. Кругла замкова вежа заввишки 43 метри з новим входом у своїй нижній частині відповідає середньовічному донжону (сама вежа мала високий вхід на висоті 12 метрів і спочатку була доступна лише за допомогою мотузкових драбин).

Далі по запланованому маршруту лежав замок Фойгтсберг. Це типовий замок на вершині пагорба епохи Високого Середньовіччя, який був перетворений на палац після руйнування під час Тридцятилітньої війни. Найстарішою частиною замку є донжон, який на момент будівництва, ймовірно, мав близько 30 м заввишки. Сьогодні вежа-донжон був капітально відремонтований за рахунок пожертвувань і наразі знову відкритий для публіки. Вона використовується як оглядова вежа та містить невелику експозицію про історію замку та його реставрацію. У частині будівлі, що оточує донжон, знаходиться Лицарський та Княжий зали, до яких примикає готична каплиця св. Георгія.

Проїжджаючи Маркнойкірхен зупинився біля будівлі музею музінструментів, який розмістився в палацику Паулюса. Та що там той палацик - на тій вулиці скільки різних, але дуже мальовничих садиб!

На виїзді з містечка зупинилися біля оглядової вежі Бісмарка, яка, доречі, роздає дармовий вай-фай, що в Німеччині рідкість...

Як бачите, вже сідало сонечко і ми далі рухалися до готелю. Дорога до готелю проходила повз замок в с. Копанини. Родина Цедвіц була видатною дворянською родиною, яка володіла великими маєтками в Ашському вигір'ї. Вони були засновниками замку, який вперше згадується в 1537му році. Замок був експропрійований у 1945 році та переданий під управління державного маєтку, що призвело до його занепаду. З 2010го р. руїни замку охороняються як пам'ятка культури Чеської Республіки. В 2013му р. розпочалася реконструкція збереженої частини, яка триває і по сьогодні. Під час історичних досліджень було виявлено, що замок має елементи пізньої готики, ренесансу, бароко та класицизму.

Далі ми вже заселилися до готелю і набиралися сил на наступний день. До речі про готель, в ньому я наочно побачив втілення фрази "звонити в рельсу":

У зв'язку з тим, що в минулих дописах про подорожі читачі мені натякнули, що ліпше не накидати кілька днів в один допис, бо занадто багато виходить.  Вирішив прислухатися і публікувати поденно)))

А тим часом під вечір Гольф розміняв 264 т. км.

Пробіг 264000 км.