Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Травень видався напрочуд насиченим — роботи було стільки, що навіть не встиг зазирнути до Лачіка. Але ось уже на порозі літо, і настав момент описати все по порядку.
Здається, за місяць нічого особливого й не сталося, та все ж варто згадати останні події — бодай із ноткою ностальгії за минулим.
Початок травня ознаменувався невеликою подорожжю, про яку вже йшлося в попередньому дописі. Тут же хочу зазначити, що по дорозі до Сайгона помітив: з Лачіка щось витікає. Одразу зрозумів — це не мастило. Тож вирішив продовжити рух, уважно стежачи за показниками через OBD2. Здається, доїхав спокійно, після чого залишив Лачі на три тижні — робота цілковито поглинула мене, часу розібратись не було.
І ось нарешті, днями, загнав авто на СТО. Діагностика виявила кілька проблем: потекла задня трубка системи охолодження, а ще — три пошкоджені сальники.
Протікаючі сальники я терпіти не можу, тому одразу дав згоду на заміну.
Але вже за кілька годин мені приходить ось таке повідомлення:
Зчеплення.
Спершу — трохи передісторії. Так уже склалося, що автор — бомж за статусом, бо завжди купував секонд-хенд. Цей шлях привів мене до знайомства з радянським автопромом, і саме з того часу в мене з’явився легкий страх мертвого зчеплення.
Справа в тому, що коли я придбав свій перший “Запорожець”, зчеплення в нього вже було майже на межі. Педаль брала десь аж у самому кінці. Незадовго після покупки мені пощастило взяти участь у фестивалі — з’їзді запорожців у Вінниці. Але після повернення додому, через кілька місяців (якщо не помиляюсь), стався епізод, який запам’ятався надовго.
Відвозив двох здоровенних лобуряк — і раптом померло зчеплення. Враження були... специфічні. Хто знає, той зрозуміє: на "Зазіках" для заміни зчеплення потрібно скидати цілий мотор — ще те задоволення. До того моменту я вже мав досвід у подібній операції, але щоразу виходило одне й те саме: нерви, злість і криве зчеплення.
Та цього разу мені пощастило — все пройшло гладко. І, на мій подив, після заміни запорожець їхав, як навіжений. Хоча, можливо, справа була не лише у свіжому зчепленні — тоді я ще й замінив мотор на розточений 1.3 літра.
Далі — покупка купи мототранспорту у В'єтнамі. І, як не дивно, майже в кожного був мертвий або напівживий стан зчеплення. Просто в одних воно доживало трохи довше, ніж в інших.
Але на мотоциклі замінити зчеплення — то вже не страшно. Можна зробити самому вдома, навіть не маючи спеціального інструменту. Та й вартість — смішна, особливо в місцевих реаліях. Тому я вже не особливо парився з цього приводу.
Та ось, після чергової покупки — Yamaha Exciter — я відкатав пів року без проблем. Аж поки, повертаючись додому з енної подорожі, десь у горах почало відчутно пробуксовувати зчеплення. Було трохи стрьомно, чесно кажучи. Зупинитися серед гір зі зчепленням, що ось-ось помре, — не найкраща перспектива.
Проте мені пощастило: я дотягнув до дому. Замінив зчеплення — і одразу відчув, як змінився характер байка. Стало приємно "рвати" з місця, з’явилась якась бойова злість. Хотілося драг-рейсити на кожному світлофорі.
Складається враження, що більшість автовласників катаються до останнього — поки все вже не на межі, а тоді просто продають. Так і з автівками, які мені траплялися тут: усі — з легким присмаком смутку.
Навіть мій колишній бос, який придбав п’ятирічне авто, майже одразу влетів у ремонт зчеплення. Нічого нового.
Так само сталося і з Лачіком. Під час тест-драйву я звернув увагу, що педаль зчеплення спрацьовує десь на 2/3 ходу. Подумав: «Ще походить». Сказати, що Лач подавав ознаки мертвого зчеплення — не можу. Та що там — він тягнув п’ятьох людей під гірські серпантини як дурний, без жодного натяку на слабкість. В принципі, так і сталося — десь півтора року або близько 12 тисяч кілометрів.
Тож я вже морально готував себе до ремонту.
І ось — фото:
Наступне це самий лист для ремонту:
Отже, минуло два дні — і мій Лачікен вже з новим зчепленням та свіжими сальниками. За всю роботу, разом із заміною мастила й деталей, заплатив 350 доларів — досить недорого, як на такий обсяг робіт.
Що ж до відчуттів: спершу думав, що характер авто кардинально зміниться. І справді, Лач став помітно жвавішим. Але, скажу чесно, на драг-рейси він усе ще не проситься.
Зате відчуття нового зчеплення в педалі — непередаване. Можна сказати, що я цілком задоволений результатом.
А головне — постійна напруга та моя хронічна "зчепофобія" нарешті зникли. Тепер можна просто жити й насолоджуватися дорогою.
Наразі все. Дякую всім, хто дочитав до кінця!
І от станом на сьогодні пройшло вже майже 3 роки і 60 тисяч пробігу, а воно таке саме)).
Так само як ти провів аналогію з Запорожцем, в мене є аналогія з батьковим Форд 1987 року, який за ці 3 роки проїхав ну хіба 30 тисяч, але щеплення поміняв уже двічі.