Рефлексії з приводу дефлексії.

Так склалося, що і я, і дружина майже ніколи не користуємося кондиціонером, натомість за будь-якої погоди майже завжди відкриваєм віконце. Донька теж любить приток свіжого повітря через напіввідкрите вікно.

І тут специфічна форма кузова Соула схожа на таку у Ренегейда стає проблемою, яку ми так і не вирішили в Джипі: шум та волога. У Душі так само як і у Відступника під час дощу на будь-якій швидкості вся вода через мінімальну щілину потрапляє прямісінько на водія, а дощ тут останнім часом - явище перманентне.

Тим часом відкрите заднє вікно призводить до такої бавовни по вухах, що витерпіти це більше двох мілісекунд фізично неможливо. 

«Встанови мені вітровики, будь ласка» - вже два тижні просить дружина. Я ж, в свою чергу, намагаюся знайти причини, за яких це не є можливим, адже дизайн автівки для мене важливіший за комфорт. У Доджі через мої кастомні хромовані молдинги взагалі вся вода направляється двірником прямо мені в табло, і нічого, терплю і не жаліюсь.

Але ж дружина ставала дедалі більш наполегливою, тож врешті я почав шукати накладні вітровики, що клеяться на рамки дверей. Я хотів, щоб цей зашкварний елемент принаймні не псував дизайн і зовнішні дефлектори за моїм задумом зливались би з чорними глянцевими передніми стійками і візуально обʼєднували би бічне скло в одне ціле. Але ж нема таких тут, лише під замовлення з Китаю з якоюсь неадекватною ціною в понад 100 баксів. З Алі виходить не сильно дешевше, і там майже все з хромованим молдингом, який потім якось прибирати треба. 

Вибора взагалі-то нема: класика вітчизняного авторинку Team Heko та Satuna, обидва із внутрішнім кріпленням під ущільнювач. З одного боку так вони менш помітні і не стирчать назовні, з іншого - бічне скління невідворотно розділиться на дві окремі частини, тож краще не ставити взагалі:

-Нема тут красивих, є лише жахливі, - кажу із надією.

-Та будь-які встанови. Мені не зручно.

Надію втрачено…

Замовляю «овієвкі» (укр.: «обтічники») Team Heko, чекаю. В пачкомат вони не лізуть, тож курʼєр прийшов до мене додому в робочий час робочого дня і, навіть не намагаючись зателефонувати, встановив статус «невдала доставка», залишивши вирішення цього питання мені. І це не якийсь акт халатності і не особистий виклик, натомість це тут так пошта працює. А в суботу і неділю вона не працює. 

Втім, у застосунку я зʼясував, що можна переадресувати посилку до мережевого магазину «Жабка», що є майже в кожному будинку, і все стало по місцях. Зручно!

Сьогодні забрав дефлектори з сусідньої жабки, де українці працюють, і вже у сутинках пішов до стоянки виконувати свій чоловічий обовʼязок. Соромно було трошки. І не через те, що я йшов вулицею з кухонною деревʼяною лопаткою, якою зручно запхати металеві скобки під ущільнювач скла. Соромно було за цей мод взагалі, бо це перший крок до мухобійки. Але результат вийшов не такий вже й поганий. Принаймні, в око воно не кидається навіть зблизька і виглядає напрочуд охайно. 

А здалеку взагалі норм, бо різниця у тонуванні мене бісить значно більше. 

Зсередини «овієвки» огляду не заважають, і начебто мають виконувати свою функцію. Завтра зранку поїду трасою на роботу, і знову дощ за прогнозом, тож буде нагода перевірити. 

Звісно, роздивлюся ще вдень прискіпливо, але якби мене сильно дратувало, то я б це помітив одразу. Отже алергії на дефлектори у мене здається вже нема, напевно це вікове. З іншого боку, наступні моди будуть більше про стиль і водночас абсолютно позбавлені функціональності. Тобто за моїм сценарієм.

UPD: перевірив. І містом, і трасою. В дощ. Працюють чудово!