Історія купівлі білої електрички

Ще років 5 тому електромобілі були чимось далеким. Занадто дорогим. Непрактичним. Обмеженим. І я, відверто, троха гигикав над затятими електроводами, які шлях з Києва до Мукачева долали за три дні...

Але час змінив усе і сьогодні в моєму гаражі стоїть Volkswagen ID.4. Він не схиляє тебе до активної їзди, хоча й має моментальну реакцію на педалі "акселератора". Айдішка не кричить про свою особливість і не намагається бути космічним кораблем як то у виробників із піднебесної.  Вона для життя, для звичайних людей і для щоденних поїздок. Просторий, комфортний, тихий та врівноважений автомобіль із притомним запасом ходу. Він з іншого світу, який не гірший і не кращий — він просто інший. І він мені просто подобається.

Придбав автівку у київській команії "Хапай Авто" на Кільцевій 22 у стані практично нового авто.  На порогах та деяких елементах салона навіть транспортні плівки збереглися. Загалом, хлопці-консультанти залишили виключно позитивне враження (привіт Олексію!) і дуже допомогли із обмінами, банками та переказами коштів. Бо ж у них все офіційно. Просто ДКП і передати "котлету" зелених - не їх варіант. Тож їм величезне ДЯКУЮ, що провозилися зі мною добрячих півдня.

Лише на банки та доведення, що я не наркодилер пішло 3 години і купа нервів.

За цей час навіть долар устиг просісти і я на рівному місці втратив сотню зелених (але і тут, до речі, також хочеться подякувати заступниці  директора Таскомбанку на Борщагівці Тетяні, яка суттєво пришвидшила цю процедуру та вберегла від зайвої сивини, бо ж я ніяк не міг второпати, чому у нашій країні для людей із чесними доходами та офіційними деклараціями так важко сплатити за річ дорожчу за 150 тисяч). 

Потім довгенько чекали на надходження коштів... А вони зарахувалися вакурат за годину до закриття сервісного центру і я вже думав, що доведеться ночувати мені у столиці. Але хлоці з "Хапай Авто"виявилися настільки вправними, що навіть за таких умов техпасорт я отримав на руки буквально за кілька хвилин до закриття сервісного центру...

Далі була дорога до Вінниці... 280 кілометрів суцільного задоволення... За цей час Айдішка зїла 58% заряду і залишила ще 205 км прозапас. Хоча попередньо в салоні зі 100% заряду пророкувала  лише 380 км.  Але хлопці попереджали, що авто має перерахувати пробіг зважаючи на зміну режиму екслуатації. Впевнений, 500 км вона пройшла б на ізі.

Із казусів: сьогодні зранку так і не зміг увімкнути музичку) бо ще не розібрався із менюхою мультимедії. Тому я пішов читати інструкцію, а вам усім не ламатися!