Копенгаген та дорога додому

Як я вже згадував в минулому дописі, зупинилися ми в Копенгагені. Столиця Данії веде свою історію з 1167го року, коли було засноване рибальське поселення вікінгів на территорії сучасного міста. Копенгаген став столицею Данії на початку 15го ст. У 16му ст. місто було фактичною столицею Кальмарської унії, яка керувала більшою частиною Скандинавії, що була у складі данської конфедерації зі Швецією та Норвегією. Місто процвітало як культурний та економічний центр Скандинавії в епоху Відродження.

Це один із найстаріших парків розваг Данії. Тіволі був заснований данським офіцером Георгом Карстенсеном. Двері парку відкрилися 15 серпня 1843 року. У 1943му році Тіволі відсвяткував своє 100-річчя, встановивши рекордну кількість відвідувачів за один день, коли сад відвідали 112 802 людини. Зараз парк є одним з найвідвідуваніших у Скандинавії і третім у Європі, поступаючись паризькому Діснейленду та німецькому Європа-парку.

Цей невеликий замок епохи відродження (1607й р.б.) в центрі данської столиці - колишня королівська резиденція. Був заснований Кристіаном 4м на початку 17го ст. В замку зберігаються і експонуються Данська королівська колекція і коштовності. Замкові сади також створені за Кристіана IV в стилі ренесанс і є найстарішими королівськими садами Данії. Нині на території парку крім саду розташовані кілька історичних будівель, зокрема казарми Розенборга, де проживає королівська гвардія.

Цей замок був побудований як заміський будинок у стилі пізнього бароко в 1755-1756 роках придворним майстром-теслею Дітріхом Шеффером. З 1950ч років тут було організовано готель. Внаслідок пандемії корони готельний бізнес у Шеффергордені було закрито у 2021 році і на даний момент більше не відновлено...

Статуя була замовлена в 1909 році Карлом Якобсеном, сином засновника Carlsberg, який був захоплений балетом за казкою у виконанні Копенгагенського Королівського театру. Скульптор Едвард Еріксен створив бронзову статую за мотивами однойменної казки Ганса Крістіана Андерсена. Маленька статуя у Копенгагені є його символом і відомим туристичним об'єктом з 1913 року. В останні десятиліття статую часто псують вандали й політичні активісти.

Копенгагенський замок - цитадель, завершена в 1667 р. на північному сході міста на місці захисного валу, побудованого біля входу в гавань Ересунн за короля Крістіана 4го. Комплекс, побудований у формі майже правильного п'ятикутника в системі ровів, має п'ять бастіонів. До 1870 р. цитадель була інтегрована в міські укріплення Копенгагена. У 1892 р. фортеця була передана місту, який проклав через форт дорогу та залізницю.

Нібодер - історичний район будинків, збудованих у рядок, з колишніх військово-морських казарм. Був запланований і вперше побудований Крістіаном 4м у 1631-1641 рр. для задоволення потреб у житлі для персоналу швидко зростаючого Королівського флоту Данії та їх сімей. Нібодер є одним з перших прикладів масового будівництва соціального житла.

Як інженер-фізик я не міг оминути увагою цю легендарну будівлю. Науково-дослідний інститут, який займається проблемами астрономії, ядерної фізики, фізики елементарних частин, геофізики і т.п. входить у структуру Копенгагенського університету. Інститут був заснований у 1920 р. за фінансової підтримки пивоварної компанії Carlsberg та знаменитого данського фізика-теоретика Нільса Бора, який завідував кафедрою з 1916 року. У 80ту річницю з дня його народження Інститут теоретичної фізики Університету Копенгагену отримав ім'я свого засновника.

Амалієнборг складається з чотирьох зовні подібних особняків, що оточують восьмикутну площу, в центрі якої розміщується кінна статуя короля Фредеріка 5го. Назва комплексу походить від імені дружини короля Фредеріка 3го, королеви Софії Амалії, яка у 1673 р. побудувала на цьому місці палац під назвою Софія Амалієнборг. Амалієнборг був побудований в 1750-х роках як резиденції для чотирьох дворянських сімей архітектором Ейгтведом. Цікаво, що палаци однакові зовні, але різні всередині, а у 1794 році палаци Амалієнборгу придбала данська королівська родина. Кінна статуя Фредеріка 5го в центрі площі виконана у римському стилі і вважається однією із найвизначніших кінних статуй у світі. Вона була створена французьким скульптором Жаком Франсуа Жозефом Салі.

Церква Фредеріка розташована поруч з палацом Амалієнборг. Мармурова церква була спроєктована архітектором Нільсом Ейгтведом у 1740 р. разом з Фредеріксстаденом - новим районом Копенгагена, зведення якого за задумом короля Фредеріка 5го мало відзначити 300-річчя перебування Ольденбурзької династії на данському троні. Перший камінь у фундамент церкви заклав Фредерік 5й в 1749 році, проте через численні скорочення бюджету будівництво сповільнилося. Монументальна церква залишилася недобудованою і стояла, як руїни, протягом майже 150 років. Вона була завершена і відкрита лише в 1894 році за фінансової підтримки промисловця Карла Фредеріка Тьєтгена.

Національна бібліотека Данії - одна з найбільших бібліотек у Скандинавії. Бібліотека заснована близько 1648 р. королем Фредеріком 3м на базі великої колекції європейських творів. Публічний доступ відкритий в 1793 р., а у 1999 р. споруджено нову будівлю (на фото вище), суміжну зі старою, під назвою "Чорний діамант". Назву будівля отримала від свого зовнішнього вигляду (збудована з чорного мармуру і скла). У будівлі також розташовується концертний зал.

Метро Копенгагена - перший і єдиний метрополітен у Данії. Це один із наймолодших метрополітенів світу, адже відкрито його було 19го жовтня 2002го року. На міжнародній конференції метрополітенів у 2008 році копенгагенський метрополітен визнано найкращим в світі. Сьогодні копенгагенський метрополітен нараховує 4 гілки, на яких розташовано 61 станцію. На підземних станціях доступ в тунель з платформи неможливий, так як вона має стінки з прозорого матеріалу, в які вмонтовані розсувні двері. Особливістю рухомого складу є його повна автоматизація (кабін машиністів просто не існує).

Наступного ранку, поснідавши та вичекінившись з готелю, ми розпочали нашу подорож додому. Паром я забронював на обідішній час, щоб можна було до обіду ще щось подивитися по дорозі і щоб не пізно приїхати додому, а раптом негода чи корки якісь трапляться... Найпершою зупинкою стала Герлуфсхольм - одна з найстаріших шкіл-інтернатів в Данії. Спочатку це був бенедиктинський монастир, заснований Педером Бодільсеном у 1135 р. У 1560 році після Реформації територію секуляризованого монастиря придбали датський адмірал-гуманіст Герлуф Тролле та його дружина Біргітте Гойє. Таким чином з монастиря устворилася школа-інтернат для «синів знатних та інших чесних людей». Зараз близько половини із 600 учнів-студентів проживають в кампусі. Навчаться тут можна від 6го класу і до закінчення бакалаврату.

Далі ми зупинилися у палаца Ренебексхольм, що згадується в письмових джерелах 1321го року. Трикрила будівля, яка існує сьогодні, спочатку була побудована в 1734 році. Цю споруду було реконструйовано спочатку в 1840–41 рр., потім ще раз у 1889–90 рр. Він був придбаний муніципалітетом Нестведа в 1998 році і зараз функціонує як культурний центр, де проводяться різноманітні культурні заходи, як у приміщенні, так і на відкритому повітрі, включаючи художні виставки, концерти, бесіди та театральні вистави.

Останньою туристичною атракцією в останній день нашої подорожі став замок Гавне (Gavnø). Попри свою неоднозначну для слов'янина назву він виглядає дуже навіть симпатично, а сам маєток цілком розташовано на острові. Сучасний замок було збудовано у 1755–1758х рр. в стилі рококо на місці більш старого, заснованого ще королевою Маргаритою 1ю жіночого домініканського монастиря святої Агнеси. Кам'яний міст через річку Сусо для під'їзду до замку було споруджено після повені 1872 року, яка знищила старий дерев'яний міст 1766 року будівництва.

Перед завантаженням на корабель я здав в супермаркеті останню датську тару, що лишалася в авто, і взяв дітям пару смаколиків))) Зачекінившись на паром стали в чергу і спостерігали, як прийшов наш паром та як відбувається розвантаження.

На останній в нашій подорожі паром черга була теж невеличкою, а час подорожі склав 45 хв. 

За ці 45 хв ми встигли прочесати паром вздовж і впоперек, відвідати дьютіфрі, пофоткатися на палубі і погратися на дитячому майданчику всередині.

А далі, через 2 метанові заправки та одну зупинку в супермаркеті ми були вдома, проїхавши Німеччиною трохи більше 600 км. Це була неймовірна подорож та чудове оновлення навиків пересування в сніжну зиму, які геть підзабулися в цій теплій Німеччині. Гольф показав себе чудовим компаньйоном для такой подорожі попри відсутність повного приводу чи шипованої гуми. Ми вже вволю наплавалися по морю паромами різних розмірів і взагалі познайомилися з морськими подорожами на авто. Тому, якщо коли-небудь зважимося на паром з Генуї до Сіцілії чи Сардинії, то знаємо вже, що на нас чекатиме. Звісно вже з каютою, бо на таку довгу подорож важко уявити інший варіант з 2ма дітьми на борту. Якщо підсумувати витрати, то варто зазначити, що Норвегія та Швеція, а також зворотній шматок Данії були пройдені на бензині. Це пояснюється тим, що природній газ в Скандинавії, по-перше, на 30% дорожче бензина, по-друге, мережа заправок така собі, а, по-третє, вміст метану в газовій суміші наближається до 80%, що в порівнянні з німецькими майже 100% на відповідну частку збільшує витрати палива. Тому, з фінансового боку я відкинув ідею заправлятися метаном закордоном. Заодно я переосмислив своє бажання після Г7 взяти А5 з 2літровим метановим двигуном - ота бензинова каністрочка на доїзд до заправки ніяк не сумісна з подорожами в країни, де заправка метаном з тих чи інших причин неможлива чи недоцільна. Не оцінив я цей хід групи VW в бік збільшення об'ємів газу за рахунок усушки бензобаку. Тому вже сьогодні можу сказати, що цей Гольф є моїм першим і останнім авто на метані за нінішньої кон'юктури ринку палива.

Але повернемося до подорожі. При плануванні подорожі я дізнався, що 2 мости, якщо їхати з Німеччини до Швеції автошляхами, є платними (спочатку через Великий Бельт, потім через Ересунн). Згідно з ADAC проїзд першим обійдеться в 31 євро, а другий близько 65 євро. І це тупо проїхатися довбаними мостами, якими б крутими і довгими вони не були. Тому пароми не тільки були вигідними з точки зору дозвілля, але й допомогли зекономити час та трохи грошей (витрата пального та зайві сотні км). За перший паром я заплатив 69 євро (4 години подорожі або 140 км морем), за другий 45 євро (20 хв. або 6 км морем) та 50 євро за третій (45 хв. або 20 км морем). Так, теж немало, можна було б ще на кожному паромі зекономити 20%, але то треба бронювати заздалегіть, тому і так радий, що вдалося прокласти класний маршрут через 3 країни без повторювань. А по мосту через Ересунн я вже їздив на автобусі у листопаді 19го року, коли з Копенгагена зробив собі вилазку на півдня у шведський Мальмо. Якщо в Данії окрім вищезгаданих мостів немає більше платних автошляхів, то в Швеції для мене такими були дороги в Гетеборзі, а в Норвегії пересування по Осло. Ці міста мають різну тарифікацію в різний час доби та в різних районах. Щоб полегшити собі життя, перед подорожжю зареєструвався на epass24.com, який працює в обох країнах, та приєднав до акаунту номер Гольфа та банківської картки. Як бачимо, згодом з мене списали трохи більше 25 євро. Спочатку я пробував будувати маршрут безкоштовними ділянками, але тоді виходило або дворами через забороняючі знаки, або малювалися неймовірні маршрути об'їзду в 3-4 рази довші за платну ділянку, або все разом, тому кинув цю економічну дикість, бо то вже не про відпочинок у відпустці.

Доїжджаючи додому Гольф розміняв 259 т. км, а це значить, що за нашу зимову подорож було накатано майже 3т. км. Багато? Ну, комусь може і забагато, але якщо розбити на 10 днів та неймовірну кількість побаченого, то, гадаю, цілком прийнятно. Я люблю подорожувати, а зручний і доволі сучасний Гольф (рівно на стільки сучасний, наскільки може бути сучасним нафаршироване 10річне авто, не більше) в данному випадку є лише комфортним інструментом для втілення власних бажань 😊