Завершення епопеї зі штатним фаркопом ORIS, або Vivat Ordo!

Вітаю, панове!

Сподіваюсь, як можна зрозуміти із названня допису – нарешті відбулося! 
Я таки спромігся зняти той клятий оригінальний гак фаркопа, хай його чорти носили!

Подивіться, люди добрі, яка прекрасна корма авта – лагідна, файна, та без зайвих стирчащих поіржавілих деталей! )

Якщо ви читали, чи пам'ятаєте з минулих дописів – на моєму авто встановлений як опція штатний фаркоп ORIS 1J9803882. Після того як я зламав й геть викришив зі свого посадкового місця лічинку замка поворотньої ручки гака фаркопа, та зміг нарешті прокрутити її в положення "Відімкнено" – ніякого дива не відбулося взагалі. Гак, нахабно щерячись іржею, всім своїм зухвалим виглядом давав зрозуміти, що мої всілякі танці-присіданці з суворим інструментом йому до дупи, та залишати геть своє роками насиджене місце він ніяк не збирається. А похмурий, перемазаний пилом та брудом хазаїн з кувалдою та монтировкою в руках – лох педальний, що задарма тупо зламав лічинку замка та марно витратив балон ВД-шки, балон "рідкого ключа", та ще десь пів-балону перетворювача іржі. А також – купу вільного часу, великий клубок нервів та незлічений запас відбірної лютої лайки навпіл із кряхтінням та сопінням десь в темряві з-під заднього бамперу авта.

Були великі сумніви щодо справності запираючого механізму гака фаркопа. Щиро здавалося що щось не так – він або зламався, або тупо насмерть заіржавів. Пошуки на просторах Інтернету будь-якої корисної інформації щодо вирішення подібної проблеми, або хоча б кількох наглядних світлин з описом можливих причин такого роду негараздів – не дали практично нічого. Тож я на деякий час змирився з сітуацією що склалася, закрив отвір від виламаної секретки підібраною за розміром пластиковою заглушкою, та сказав гаку щось на кшалт: "Геть тебе до біса, скотиняка – поки що ти ведеш з рахунком 1:0. Але я тобі не забуду, падло, та прийду за тобою дуже скоро, можеш так нахабно та щиро не радіти..."

Згодом – із налобним ліхтарем, та нестримним бажанням вирішити геть цю проблему раз та на завжди – я вже знову старанно сопів під заднім бампером Гольфа.
Хтось з хлопців в своєму коментарі з попереднього тематичного допису був правий – зверху (як я вважав) до гака дістатися неможливо. Він сидить у круглій шахті, що проточена в балці квадратного перерізу, і зверху вона наглухо заварена. Єдиний технологічний отвір в шахті, закритий напівпрозорою пластиковою заглушкою – це посадкове місце сталевої кулі запираючого механізму, яка тримає гак в посадковому гнізді. І якщо цю заглушку виколупати – за допомогою ліхтаря та дзеркальця можна нарешті подивитись – чи справно працює механізм поворотньої ручки, та чи виходить куля геть зі стопорного пазу.
Що й було нарешті мною зроблено – виявилося що все працює, та куля з пазу виходить! Я доречі був здивований, що вона просто сяє як новенька, та схоже ще й в заводському мастилі.

Тож, якщо запираючий механізм справно працює – схоже що гак у відімкненому положенні нічого, крім іржі та вікового бруду, не тримає. Тому – добру, ще радянську ремонтну кувалду в руки, та "Я вже йду до тебе знов (То напевно є любов))"

Відомо, що поворотну ручку в положенні "Відімкнено" тримає саме личинка із ключем всередині. А якщо такої немає – потрібен помічник, що буде тримати ту кляту ручку. Або, як в моєму випадку – однією рукою утримуєш ручку, прокрутивши її вперед до упору, а іншою (зігнувшись, та навприсядки) хвацько лупиш кувалдою зверху по гаку.

Скажу одразу – з помічником буде все значно зручніше та в рази швидше. В такому випадку не треба буде напружено хвилюватись про те, щоб ручка ані трохи не прогорнулася назад, та щоб кувалда попадала саме по кулі гака, а не по бамперу/другій руці/коліну/пальцях ніг/інший варіант. Але ціль виправдовує засоби – тож ручку я тримав міцно, та по гаку лупцював кувалдою прицільно й відчайдушно безжально. Та десь після десятого удару, коли я вже схотів зробити невеличку паузу – гак різко подався вниз, та наступний удар дзвінко вибив його геть на землю. Нарешті.

**********
Невеличке лірично-технічне відступлення.
Виявилася дуже цікава річ: якщо, тримаючи гак в руці, відтягнути ручку вверх та повернути вперед до кінця – вона просто та легко фіксується в положенні "Відімкнено" навіть без секретки з ключем! 
Проте, поки гак був встановлений в своєму штатному місці, такий фокус геть не проходив – ручка вперто поверталася назад, та фіксуватися аж ніяк не хотіла(. В будь-якому разі – саме в моєму випадку.

Тому – трохи корисної інформації, яка може стати вам в нагоді, та яку ви навряд чи зможете десь знайти, щоб прочитати:
Щоб перевести механізм гака в положення "Замкнено", просто тримаючи його в руці – треба легко дотиснути поворотну ручку вперед до упору (в положенні "Відімкнено" вона фіксується із невеличким запасом ходу вперед), притискаючи при цьому великим пальцем маленьку кулю на стрижні гака. Саме вона служить фіксатором та тригером запираючого механізму.
Тож, якщо механіка працює справно – ви почуєте, що ця куля провалюється вниз. Таким чином запускається алгоритм роботи механізму гака, який являє собою наступне: маленький фіксатор ховається геть в свій паз, звільняючи обертову пружину ручки, яка швидко провертається назад, рухаючи стрижень запираючого механізму, котрий в свою чергу виштовхує велику кулю нагору, у своє робоче положення "Замкнено". 
Відпирання гака відбувається повторенням алгоритму у зворотньому порядку, коли ми (із ключем) вручну взводимо обертову пружину, повертаючи ручку в положення "Відімкнено".

**********

Що вам сказати – я був відверто здивований, що стрижень гака, який майже 25 років знаходився всередині свого посадкового гнізда – виглядав практично як нова копійчина. Ані іржі чи бруду, чи навіть банального пилу на ньому взагалі не було. Обидві кулі були добре змащені зеленуватим, ще фабричним мастилом. На сталевому сердечнику стрижня гака не було жодної плями чи окислення. Загалом – все що було всередині шахти фаркопа, виглядало просто новим. Отакої.

Проте я на власні очі побачив, що саме – так міцно, майже намертво – тримало гак фаркопа. На стрижні гака, в місці його зчленування з нижньою кромкою гнізда, було кільце страшенної скам'янілої іржі разом в віковим брудом, що дуже неохоче кришилося. Невеличке, десь до 6 мм завширшки. Я потім вже второпав, чому та звідки так сталося: по кромці отвору шахти фрезерним станком знята достатньо широка технологічна фаска – я так розумію, щоб край просто не був гострим. Але, як на мене, таким чином між стрижнем встановленого гака та отвором посадкового гнізда вийшов занадто великий зазор – тож туди без перешкод стільки років поспіль летів пил/бруд/вода/сніг/сіль/гудрон та все таке інше. Згодом весь цей дорожній набір просякнув вглибину наскільки зміг, та намертво зацементував цю шпарину. Причому, не дивлячись на досить маленьку площину такого контакту, це новоутворене скам'яніле кільце стійко витримало неодноразовий вплив великої кількості активної їдкої хімії, якої я загалом залив во всі щілині майже відро. Та ще до купи – не один десяток тяжких ударів кувалдою, ніж нарешті поступитися та відпустити гак на волю.

Нижче на світлинах гак вже після спа-процедур – коли з нього були геть видалені всі новоутворення, та потім він ще декілька днів пролежав загорнутим в ганчірку, добре просякнуту ВД-шкою. Але масштаб руйнівного впливу корозії все одно є дуже наглядним.

Увага землякам з Харкова!
Якщо будь-кому з вас потрібен саме такий гак – напишіть мені в приватні повідомлення. Домовимось – під'їдете, заберете, він ще послужить! 

Просто подарую.

Можете собі уявити, як корозія за 25 років погризла метал назовні фаркопу, біля отвору шахти для гака. Це місце, та все навколо – я згодом ретельно почистив від корозії та вікового бруду жорсткою металевою щіткою, та добре обробив перетворювачем іржі. Даруйте, але фоток процесу немає – бо було дуже брудно, та вкрай незручно щось знімати.
Літом, якщо буде можливість, та потягну морально – планую фаркоп все ж таки демонтувати цілком, та добре протравити й зашпаклювати самі проблемні місця. Потім – із грунтом, в декілька шарів покрию чорною глянсовою фарбою, як було в оригіналі. 

Розетка для підключення причепу була без будь-яких труднощів схована у штатну нішу в бампері, а місце її поворотнього шарніру спочатку залито ВД-шкою, та потім покрите добрим шаром графітового мастила.

При встановленні заглушки в гніздо гака, я намотав на її основу пару обертів лавсанової стрічки для джгутування дротів. Таким чином заглушка сіла в своє місце більш щільно – вважаю що так безперечно більше шансів на те, що від вібрацій вона згодом тупо не висковзне, та геть не загубиться десь на наших чарівних дорогах. Та ще таким чином я закрив ту саму шпарину між заглушкою та шахтою, щоб з часом не ставало ще гірше у вже й так понівеченому корозією місці. 

Вважаю не треба й казати, що новенький гак фаркопа разом з обома ключами та оригінальним захисним ковпачком вже посіли свої штатні місця в органайзері у ніші запасного колеса.

Тож, нарешті можна підвести жирну рису в цьому питанні: тривалу епопею з гаком фаркопа закінчено, бажаний для мене статус-кво відновлено, порядок на кормі авта наведено, та гештальт в цілому закрито.

Буду дуже радий, якщо мій власний досвід з вирішення цього питання зможе допомогти в майбутньому будь-кому, хто зіштовхнеться з подібною проблемою. Саме з такою метою цей допис й було створено.

Щиро дякую своїм підписникам, хто давав тямущі поради щодо фаркопу! 
А також безумовно всім, хто мужньо подолав всі літери вище.

Схожі записи