Бажання відвідати трек-дні з’явилося в мене ще за часів володіння Evo, але обставини складалися так, ніби щось постійно спиняло мене. Коли в моєму житті з’явилася Стефанія, це бажання нікуди не зникло, та взяти участь у Time Attack 2015 ми з нею просто не встигли — її технічний стан не дозволяв цього. Тож уперше на Ltava я побувала як глядачка (на фінальному етапі), і це лише підсилило мою зацікавленість дисципліною. Неважко здогадатися, що на першому етапі сезону 2016 Стефанія вже значилася серед учасників — попри всі обставини.😊
Поїхати вдалося невеличкою компанією, тож у дорозі було спокійніше, ніж якби я їхала сама. Але це не означало, що можна було повністю розслабитися, адже за маслічком, тосолом та EGT замість мене ніхто б не стежив.🙃
Перший досвід виявився доволі вдалим — без неприємних сюрпризів від Стефки, тож усе пройшло добре. Але вже після повернення додому я зрозуміла, що мені чогось не вистачає… І, звісно, звернулася до людини, яка тоді «вела» мою машину. Але про це — в наступній публікації.