Пам’ятаю цей день, ніби це було вчора. Ми вирушили дивитися Up, я вже був з грошима в руках, готовий купувати. Вона стояла на парковці брудна, сумна, забута, поруч із чорною Maserati та білим Nissan Rogue, і як не дивно, але саме ця маленька помаранчева красуня відразу привертала увагу. Втім, купити в той день не вдалося – вже був вечір, а нотаріуса не було. Може, так і краще…
“Стерті гальма та слід від укусу…”
Через тиждень домовився про перевірку на СТО. Там сказали:
— “Машина колись була бита у бік”.
Перефарбована стійка дверей і дивний слід на гумці скла, ніби хтось вирішив її вкусити 😂
Але найкраще було з гальмами:
— “Диски стерті, як на боліді Формули-1”.
Це дало мені шанс трохи сторгуватися, і ось – угода підписана, документи оформлені…
Коли я вперше сів за кермо вже своєї машини у голові було: “60 коней? Ні, всі 240!”
Чесно кажучи, було страшно. Відчувався рев під капотом, а від звуку здавалося, що там не 60 коней, а всі 240 😂
Я поїхав додому, щасливий, припаркувався біля будинку…
І тут через 10 хвилин виходжу – а хтось уже притер мій бампер і втік.
У перший же день!
Не міг повірити 😤
Але я вирішив не фарбувати ці подряпини, і як виявилося, правильно зробив – у майбутньому бампер ще не раз “спілкувався” з бордюрами та клумбами. Машина ж реально низька – тож це було лише питання часу.
“Ап, ти точно не для бездоріжжя…”
Першою поїздкою після покупки був виїзд у село.
На грунтовці швидко стало ясно:
Це авто виключно для асфальту.
Кожен камінчик – тук-тук по днищу, а трава торкалася підлоги, ніби хотіла сказати:
— “Чувак, ти впевнений, що тобі сюди?”
Але знаєте що?
Я ні секунди не пошкодував про вибір.
Мій VW Up! – це моє авто та моя історія 😏
Пробіг 83200 км.
Нічого не робив, так і продав...