Дурна голова рукам покою не дає

Поки мої спроби зробити з машини "експедиційний корабель" призупинились, бо виявилось, що я, як маляр, – той ще Пікассо – три дні мучив ті ковпачки, а фарба злізла за хвилину. Та й кріплення запаски, схоже, залишиться "вічним довгограючим проектом". А про "люстру" взагалі краще промовчу, бо то вже тягне на епічну сагу "Сірьожа і кругла чи квадратна"...  Ну, а що робити, коли нудьга – то вже не просто стан душі, а повноцінний сусід? Згадав, що десь там валяється "шедевр", який я колись замовив, але так і не наважився встановити. Вирішив, мабуть, доля його нарешті настане:

Китайська підсвітка дверних ручок – це ідеальний спосіб перетворити ваш автомобіль на дешевий космічний корабель з AliExpress. Світиться яскравіше, ніж ваші надії на якість. Живе за принципом «сьогодні працює – завтра лотерея», а дроти в комплекті виглядають так, ніби їх ізолювали думками. Але ж головне – стиль! Тепер кожен, хто сідає в авто, відчуватиме себе пасажиром літаючого дельфіна з китайського кіберпанку 🙃

АЛЕ ставити ми то будем як підсвітку в ноги!

Колись я вже робив такий колхоз "кастом" на минулому авто - ось. Але використав кольорову діодні стрічку все з того ж алі. Як виявилось, для підсвітки ніг реально достатньо одного діода, ба навіть половини його потужності, в іншому випадку у вас буде шось таке:

І от, коли моя найкраща половинка вирішила, що вихідний – це не день відпочинку, а час для "продуктивної праці" (бо хтось же має приносити мамонта в печеру!), а я, як той зайвий елемент інтер'єру, отримав дві - три години "вільного часу", я зрозумів – це знак! Знак, що настав час для великих звершень! І я, як той лицар без страху і докору, попрямував на пошуки свого вірного друга – ПАЯЛЬНИКА! Бо ж хто знає, які "шедеври" можна створити, коли ніхто не заважає! Особливо, з китайського гівна і палок, ага 😅

Паяльщик я, звісно, так- собі, але отой червоний диплом автослюсаря- електрика з ДВРЗшного ПТУ, купленого за блок парламента треба ж якось виправдати, чо 😅

В мене було десь 18 кілометрів якоїсь гарної проводки, в подвійній ізоляції, тож я вирішив її і використати, допаявши до цих підсвіток, щоб протягнути до місця скрутки) .

І от, як грім серед ясного неба, виявилось, що в моєму царстві хаосу під назвою "квартира" ізолента – відсутня! Кабзда, бл#, їхати в магазин за нею то був би подвиг, на який я не готовий. Тож довелося мені, як тому археологу, перерити всі ящики та коробки, де, здається, лежить ще навіть прокладка піддону від М43Б18🙄  І, о диво! Я знайшов ЇЇ! Ізоленту! Переможний крик пролунав всю квартиру, навіть кохана відволіклась, щоб запитати чи я часом не дибіл. А я шо, ну може трохи да. А хто нє..?

Стара синя ізолента – це універсальний артефакт, що пережив три ремонти, дві війни зі здоровим глуздом і одну спробу цивілізованого ремонту. Вона клеїться, але скоріше всього вже тримається лише на силі духу. Її синій колір вицвів до відтінку «я бачив життя», а липкий шар став настільки загартованим, що може змагатися з бетоном. Незамінна для будь-якого «тимчасового» рішення, яке прослужить вічність. Це- СКАРБ! 😁

Минулого разу я підключався до підсвітки кнопки аварійки, бо до неї було легко дістатись, але на Джипі трохи інша ситуація. Згадав, що маю підсвітку підстаканників, відповідно туди- то я і "вріжусь". Загуглив як зняти центральний тонель та був надзвичайно приємно вражений, шо то всьо діла на 1 хвилину. Реально, я довше вигрібав з підлокітника все барахло, яке там валялось. Стаканчик для здачі аналізів, реально, звідки він там..?🙄

Так от:

Коли ви вишкребете все лайно з тої ніші, варто викрутити оці два гвинтика. Всього лиш два маленькі гвинтики! Щось забурчало в животі, згадав за котлети, ех.

А потім просто затягнути стоянкове гальмо та потягнути тонель вгору за задню частину:

Та й всьо, все готово.

Далі ми бачимо три фантастичні роз'єми:

Розетка, 4wd, оооо, підсвітка, сюдаааа...

Перевірив, про всяк випадок, чи все правильно - струм на необхідному роз'ємі з'являється тільки при увімкненому зовнішньому освітленні:

Все чітко. Але ж ні, моя параноя, вихована на тривожних тривогах, не дала спокою. Я перевірив цей роз'єм ше разів з десять, бо, як казала моя бабця, "краще перебздіти, ніж обісратись". Або, як казав мій кіт, дивлячись на огірок, "краще бігти, ніж потім жалкувати, що не втік" 😂

Самі шедеври китайської електроніки були приклеєні в очевидних місцях - над ногами:

Назва цього дива техніки – чи то Гейес, чи то Цейес- ніби хтось намагався когось обізвати з повним ротом пельменів. Ну, а що ви хотіли від китайського дива інженерії?  Проводку ж протягнув через центральний тунель, елегантно обмотавши їх "волосатою" ізолентою. Ну, бо ж естетика моє всьо:

Ну і врізатись в проводку я вирішив не на роз'ємі самих підстаканників, а на загальному великому, який фіксується чітко під стоянковим важелем.

Я всього лиш хотів знайти чорно-жовтий провід, але замість нього знайшов лише розчарування і глибоке філософське питання: «А чи був він там взагалі?»:

Якісь не смішні мексиканські пріколи, ось він є, а ось тут вже нема... ладно, диплом у мене не для краси, щось-таки вчив! Тому знаю цю чарівну здібність тестера: варто торкнутися одного дроту обома щупами – і він починає кричати, ніби я щойно розбудив його о третій ночі з дурним питанням "ДЕ ДІВАЄТЬСЯ ЧОРНО- ЖОВТИЙ ПРОВІД, KURWA?!" 😅

В решті решт, необхідний провід я таки знайшов, все змотав, перевірив- ну клас, працює, дивно 😂

То ж треба тепер фотки зробити, а на дворі ше світло! Повернувся додому і повідомив коханій шо нам дуже терміново треба поїхати в Епіцентр (на підземну парковку) шось там купити, бо капєц як ми живем взагалі без того, шо нам треба купити. Спойлер - купив вонючку в авто і вонючку в квартиру.

А, ну і фотки ж:

Ясно, що телефон накручує яскравість, а я як фотограф – ну, десь на рівні мого електромонтажу, тобто дякую, що все ще живий 😅 Пробував знімати і своїм древнім цеглофоном, і трьома суперкамерами дружини – та все одно виходить світлове шоу, ніби я фоткаю не підсвітку, а портал в інший вимір. Чесно, в реальності все набагато скромніше! Бл# буду!

В цілому я задоволений, навіть в колір попав, таке шось чи то "світло- голубе", чи то "так- собі зелене", але до загальної картинки підсвітки кнопок підходить!

Ну і на останок, зацініть цей фантастичний перформанс, цю видатну інсталяцію – справжній маяк надії в океані робочої рутини, що випромінює світле майбутнє та змушує посміхатися навіть у найпохмуріший понеділок, як от сьогодні. Ще й дощ, курва. Ладно, пора обідати, може котлету якусь....

Схожі записи