Кожна Alfa Romeo має свій евакуаторний день

Кажуть, що справжній власник Alfa Romeo повинен хоча б раз у житті покататися на евакуаторі. Ну що ж, традиції треба дотримуватися!

Все почалося з того, при натисканні педалі зчеплення я почув легкий, але тривожний сережет. Ну, думаю, вижимний підходить до фінішу. Але ж якщо йому кінець – він про себе нагадає, правда? І справді, через два тижні він нагадав – прямо по дорозі до родичів за місто.

Результат: Alfa залишилася відпочивати в селі, а я пересів на… Renault Grand Scenic батька. Для сімейних подорожей машина непогана і навіть "вигідна", але відчуття після Альфи – це як замість еспресо з італійської кавомашини випити теплого маккохвє. До того ж, в першому ж швидкісному повороті я ледь не поклав Сценіка на бік – от що значить відсутність досвіду «автобусної» їзди 😁

Наступного дня повернувся за альфою з евакуатором і відвіз її до майстерні. Як завжди в таких випадках, вибирати не довелося – брав вижимний LPR, бо він був у наявності. Досвідчені люди з чатів лякали, що підшипника від Lpr вистачить на 15-20 тисяч максимум і "вабщє треба замовляти тіко рікамбі аріджіналє", але я вже проїхав більше 40 тисяч по місту без жодних нарікань. Доречі, на 147 Twin Spark вижимний підшипник і робочий циліндр зчеплення – це один вузол, на відміну від дизельних 147. І щоб вже закрити питання остаточно - разом з вижимним замовив комплект зчеплення від Valeo.

Мораль історії: традиції – це добре, але краще нехай вони стосуються свят і пікніків, а не знайомства з евакуаторником по імені Саша. 😆