Буссо під капотом, нерви в утилі: епічний свап без фільтрів

Кузовні роботи затягнулися через несподівану (ну да, звісно) купу нюансів, тому до найсмачнішого — закидання двигуна під капот, ми дісталися аж через кілька місяців. Але й у цьому є плюси: свап без поспіху  – це як добре витримане вино, результат тільки кращий.

Трошки історії, або як ми вантажили Busso в бабусин Nissan Note

Коли я ще ганяв на своїй першій 75 3.0, мій дружбан із 75 2.0 Twin Spark пускав слину на V6 (а хто ж не пускає?). 

Відеофіксація причин слинопускання:

Врешті він зібрав собі свап-комплект із 3.0 12V від Alfa 164-ї та трансмісії від спорідненої моделі Alfa 90 2.5 V6. Але трохи згодом на горизонті замаячив 3.0 24V на 230 коней від Alfa 164 QV 24V, і хлопчина не встояв!

Як ми запихували цього монстра в Nissan Note його бабусі, а потім везли його з Харкова до Дніпра – то сюжет для кино. Але бабусин Note витримав, а двигун таки доїхав! 

Чому я вирішив змінити свій план і купити «чужого» Busso

Спочатку я хотів поставити мотор і трансмісію від своєї колишньої 75 3.0, але потім вирішив, що заберу у дружбана його «запасний» 12-клапанник.

Бо чому б і ні? Плюси очевидні: стан двигуна значно кращий, інжектор уже Motronic ML4.1, а не L-Jetronic, моторна проводка не схожа на гніздо ос, та й хромовані патрубки впуску – це любов. Оцей їхній вигляд… Куди там рідному ресиверу 75 V6, навіть із гордим написом 6C.

Операція «Свап»: дві людини, два відра поту і тонна матюків

Оскільки час у нас був, і руки чесалися – ми розібрали залишки моєї бувшої 75-ї Альфи і підготували все для свапу:  поміняли ремені ГРМ та генератора, сальники валів, відкрили і закрили клапанні кришки, бо робити там було нема чого).

Підготували піддон, масляний насос, стартер, генератор, трамблер, три опори двигуна, і маховик — все для повздожнього розташування. Ресивер теж треба було переробити, але це вже окрема історія (і окрема пачка нервів).

Далі ми зробили мінімальну ізоляцію моторного щита (бо має ж бути там хоч щось), встановили вакуумник із гальмівним циліндром і бачком (хоча розумні люди це роблять вже після встановлення двигуна, але ми не такі) і нарешті приступили до найвідповідальнішого.

Кілька годин боротьби, два відра поту, тонна матюків – і та-дааа! Маестро Буссо нарешті на своєму законному місці!