Неочікуваний винуватець стуків у підвісці.

Одного разу, повертаючись із мийки додому, помітив, що на абсолютно рівному асфальті при різкій перекладці автомобіля ліворуч або праворуч із задньої підвіски доноситься якесь клацання. З часом усе частіше став чути це і при поворотах. Перша думка — стабілізатор поперечної стійкості.

На вихідних вирішив оглянути задню підвіску самостійно у своєму гаражі. При візуальному огляді наче все ок, навіть і близько не видно, щоб щось було розбито. “Гаразд”, — подумав я, — “потрібно їхати на підйомник і перевіряти все ретельно на вивішених колесах”.

Аж раптом мимоволі мій погляд зачепився за алюмінієвий тепловий екран, який захищає паливний бак від вихлопної труби. Частина цього екрана мала велику тріщину, і що найцікавіше — на самому її кінці було видно затерті до блиску краєчки обох частин, тоді як сам екран був брудний. Отже, ці кінчики стикалися один з одним і створювали цей звук.

Вирішив також перевірити ще два екрани. Один стоїть ближче до двигуна — з ним усе ок, він цілий і в ідеальному стані. Другий, той що з тріщиною, виходить по центру. А третій, у самому кінці, над глушником — у ньому отвори для кріплення до кузова роз’їла корозія, що не дивно, адже цей алюміній має товщину всього 0,6 мм, фактично фольга.

Першим ділом, як зазвичай, побіг на Exist перевірити ціну на новий. Замінника немає, а оригінал просто шокував: задній — у районі 2600 грн, а той, що по центру з тріщиною, — 4800 грн. Просити більше ніж 100$ за шматок штампованої фольги — це просто треш.

Шроти теж не дали результату: варіанти були ще гірші, ніж у мене, фактично їх тільки в утиль, а за них ще хотіли 1000 грн.

Почитавши форуми, побачив, що люди особливо не морочаться — дехто просто викидає і їздить на свій страх і ризик, інші купують заготовку з такої ж фольги і ліплять щось схоже на оригінал.

Трішки подумавши, вирішив реставрувати свої екрани.

Активною піною відмив їх настільки, наскільки це було можливо. Далі на лазерному станку вирізав із нержавіючої сталі 0,8 мм пластини у вигляді ланки цепа і зшив їх під нержавіючу заклепку — вийшло дуже надійно. Для відновлення отворів вирізав так звані “сніжинки” ❄️, які також закріпив на нержавіючу заклепку.

Після монтажу всі стуки зникли. Ось такий вийшов незвичайний “ремонт підвіски”, до якої, на щастя, я так і не дійшов.