В липні 24 року було відрядження за кордон і було прийнято рішення поіхати на новому авто разом з родиною, який придбав в червні 24 року.
Вирішили іхати до кордону Устілуг і прибути туди до 11 вечора, щоб за ніч пройти кордон і зранку вирушити до Лодзя. Там було заброньовано житло і поселення після 14 години. Тому планували так.
До кордону середні витрати пального були 7,3 літра на сотню. Шов на круізі 110 км/г.
Спочатку до Рівного іхали, а потім вже повернули в сторону Луцька і далі Устілуг. Прибули до Устілуга десь о 22-30. Кордон пройшли сумарно за 3 години. Дружина з сином навіть не виходили з авто. Прикордонники просили тільки відкрити двері і показати хто в авто, багажник та капот. Доречі, повинно бути не більше ніж пів баку пального, про це питають полякі, я підгадував з аправками, щоб з половиною баку бути на кордоні. Тому близько другої ночі ми були вільні і вирушили до Хельма спочатку. Там зупинилися на заправці щоб пару годин подрімати, заправитися, випити кави і далі рушити до Лодзя.
До Лодзя йшла дорога по атобанам. Виставив круіз на 110 км/г і відпочиваючі іхали. І що мене вразило, то витрати пального по Польщі склали 6,7 л на сотню.
В Лодзі зустрілися зі старшим сином і родина перший раз обʼєдналася під час клятою війни. Вдень ми працювали а ввечері вже проводили час разом.
Ну і скориставшись можливістю вирішили з дружиною та молодшим сином заїхати на пару днів в Закопане і відвідати високогірне озеро Морське Око.
Там реально дуже красиво влітку, отримали істинне задоволення.
А на наступний день після відвідування Морського Ока вирушили в Київ.
Виіхали в 9-20 за київським часом, а приіхали додому в 23-30. Це втратили час на проходження кордону
, заіздом в Львів на годину. Ну і від Рівно до до Києві я іхав десь зі швидкість 130-140 км/г. Витрати пального на зворотній шлях склали 7,4 л на сотню. Як по мені, то для такого мотора дійсно гарно.... Сумарний пробіг для авто склав приблизно 2,5 тис км. Витрати по пальному десь 12 тис грн.
Реально майже за 1 тис км я не втомився за кермом. Сидіння дуже зручні в авто, іноді даже користувався масажем. Адаптивний круіз взагалі та річ яка дуже полегшую довгі подорожі. Матричне світло - це щось неймовірне, не очікував такого класного ефекту.
Загально підсумую, іздити на Тігуані в дальню подорож зручно та класно.
Раніше, вони просто питали скільки літрів палива є в баку. Причому, в обидва боки.
Завжди, коли їхав від нас, на кордоні заливав під маківку. Тоді так всі робили. Щось змінилося?