Ситуація "статевий орган в фекаліях.."

Як казав митець сучасності "діла йшли не те щоб х"йово, але й ніззя сказать що харашо.."

За базу для наступної стадії розробки чотирьохдроссельного впуску було взято два карбюратора к-88 від автомобіля ЗІЛ.

З них було відпиляно все лишнє.

Заготовки вийшли сильно менші по висоті за газонокарби. Можна зробити більш розвинені "дудки", навіть була надія, що вийде зробити об'єм всього ранера рівним об'єму циліндра 

Відполірував заслінки, почистив та максимально згладив всі поверхні. Підрізав осі, щоб менше перекривали канал.

Гвинти треба підрізати, й розклепати.

Ці дроссельні вузли вважаю афігенним варіантом для чотирьохдроссельного впуску, бо НЕ БУВАЄ  дешевших варіантів дроселів на підшипниках. Діаметр дросселя 36мм. Шикарно.

Приїхав додому і за збігом обставин дізнався, що підлягаю мобілізації. Мене це вкрай не влаштувало, тому прийняв рішення підписувати контракт. 

 З дроселями, зрозуміло що найближчі пару років ніяких справ не буде. Але під руку попався мій к-126и, що колись стояв на жигі. Він повернувся до мене, після того як гостював в 47ОМБР. З нього взяли деякі деталі і волею випадку приїхав назад. 

 Спало мені на думку, що самим надійним і функціональним вузлом живлення, що в мене колись був, це саме цей карб. Вирішив з ним "погратись". По можливості підготувати комплект, для швидкої зміни ГБЦ, якщо мені знадобиться жига в подальшому.

 Отже, зняв заслінки, загострив їх, полірнув зерном 2000, підрізав вісь та декілька хвилин пожужжав фрезером з дифузорами. Щоб прибрати ступінь на переході з диффузора в дросель.

Пересвердлив місця врізок ГБО, вони повинні бути в самому вузькому місці диффузора.

 Залишилось все згладити й полірнути. Можливо ще викладу один запис з заводським впускним колектором. Є певні думки щодо нього.