Плейку та кінець Тету.

Останнім етапом подорожі було обрано місто Плейку — столицю провінції Зя Лай, розташовану в Центральному високогір’ї В’єтнаму.

Чому саме Плейку? Тому що саме з цього міста в мене розпочалося знайомство з В’єтнамом у далекому 2019 році. Тут я прожив майже три роки, і тому мені захотілося повернутися та знову відвідати це вже рідне місце.

Плейку знаходиться за 170 км від Бун Ма Тхуота, тож я планував здійснити поїздку туди й назад за один день.

Але що ж таке Плейку? Це досить цікаве місто, хоча й зовсім не туристичне, хоч там і є на що подивитися. Воно майже однаково віддалене від великих, розвинених міст, тому сучасні технології сюди доходять не так швидко.

Головна особливість Плейку — природа. Місто розташоване серед гір, а його околиці прикрашають два вже згаслі вулкани.  Крім того, тут є безліч мальовничих водоспадів, гір і крутих місць, які варто побачити на власні очі.

По-друге, Плейку — це столиця народності Джарай. Вони дуже схожі на народність Еде, що проживає в провінції Дак Лак: мають свою мову, традиції й навіть колись власну релігію (шкода, що зараз майже всі стали протестантами).

Ну і по-третє, тут відбувалися доволі цікаві історичні події. Зокрема, битва в долині Йа-Дранг, яка стала однією з перших масштабних сутичок між американськими військами та північно-в’єтнамською армією. Ці події описані у хорошому фільмі "Коли ми були солдатами" з Мелом Гібсоном у головній ролі.

Отже, подорож зайняла всього три досить легкі години. Справа в тому, що саме на цій ділянці побудовані об’їзні дороги, які оминають містечка. Завдяки цьому середня швидкість зростає — дорога стає майже пустою, адже більшість в’єтнамців усе ж їдуть через міста.

Ще одна цікава деталь: на цих 170 км розташовано аж чотири поліцейські пости. Вони стоять там безперервно вже шість років. Навіщо? Незрозуміло, адже, наприклад, на трасі до Сайгона (360 км) немає жодного поста. Тож легенди про найжадібнішу поліцію в Дак Лаці та Зя Лай зовсім не вигадки.

Наразі досить тексту, ось вам фото звіт про подорож:

Наступною зупинкою було озеро Бієн Хо. Гарне природне озеро, проте купатися там не можна. Можливо, через легенди, що в озері чи то монстри, чи то підземні потоки, які засмоктують і топлять. Місцева жителька колись розповідала мені, що колись туди засмоктало корову, яка потім виплила, але вже мертва, за 20 км в іншому озері. Звісно, це все байки. Моя теорія в тому, що в'єтнамці просто плавати не вміють.

Плейку навіяв спогади. Місто було напівпорожнє. Все ще було зачинено, дороги пусті, і навіть базар був зачинений. Все ж було приємно відвідати Плейку. Незважаючи на деякі невиконані плани, я чудово провів час. Підкріпившись бобаті та кавою, я вирушив до Бунматуту.

Дорога назад видалася досить легкою, але так склалося, що їхати довелося вже вночі, у повній темряві. І саме тоді я усвідомив, що навколо мене самі "товстолобики".

Справа в тому, що 50% всіх в'єтів їздять із дальнім світлом. Постійно. Якщо зустрічний транспорт засліплює лише на мить, то ті, хто їде позаду або поруч, роблять це безперервно.

Отже, я їду, і раптом позаду мене пристроюється електромобіль і починає лупити дальнім. Почуваюся, ніби після світлошумової гранати в Counter-Strike. "Треба тікати", – думаю я, і притискаю педаль. Але він тримається за мною.

Я пригальмовую, даючи йому можливість проїхати вперед, але він знову залишається позаду. Показую в дзеркало, мовляв, ти мені світлиш в очі. Жодної реакції.

Тоді я просто зупиняюся, пропускаю його вперед і починаю у відповідь світити дальнім, щоб натякнути, що так робити не варто. Звісно, після цього я продовжив рух уже на бли

жньому. Надіюсь йому дійшло. 

Наступного дня я вже заїхав у Сайгон, тож можна підбити підсумки подорожі.

Загалом проїхав приблизно 2000 км – непоганий результат. Із поломок: уже в Сайгоні знову почав барахлити кондиціонер... Новий блок регулювання працює абияк, а кнопки залипають у неоригінальній пластиковій обшивці.

Як підсумок, подорож вийшла і вдалою, і водночас не зовсім. З одного боку, всюди побував, але через натовпи та постійні затори нормально відпочити не вдалося.

Ось така поїздка. Дякую всім, хто дочитав до кінця!

Пробіг 141000 км.