Мрія набуває форми: перші метаморфози, великі рішення, алюмінієвий сувенір й шлях до досконалості

Нарешті завершено перший етап перетворення, і моя автівка вже виглядає майже цілою! Так, лобове скло ще потребує заміни, але тепер вона стала набагато ближчою до того ідеального образу, який я малювала у своїх мріях.

Цей експеримент затягнувся довше, ніж я планувала. Хотілося завершити все до кінця літа, але реальність малярних робіт швидко поставила все на свої місця. Але давайте все по порядку:

"Міата" приїхала з Америки з пошкодженням передньої правої частини. Довгі перегляди аукціонів в пошуках машини з нестріляними подушками безпеки та живою силовою структурою. Звісно, хотілося червону, але зрештою переміг здоровий глузд: краще цілий кузов, навіть нейтрального кольору, ніж яскравий, але потребуючий складного відновлення. Зрештою, колір завжди можна відновити по місцю чи приховати недоліки, а от заводський метал ідеально працює лише коли він недоторканий з заводу.

І, знаєте, я не прогадала! Силова частина виявилася цілою, диски теж майже не постраждали (хіба що трохи подряпані бордюрної хворобою). Навіть американська гума, яка здавалася мертвою, тримає тиск і досі служить.

А от з деталями вийшло складніше. Капот і крило не підлягали відновленню. З крилом усе було просто, а ось капот… Моя спроба зекономити й замовити його на польському Allegro обернулася повним фіаско: він приїхав зігнутим. Алюміній ремонту не піддається, тож тепер у мене є сувенір — загнутий капот, який нагадує, що на таких речах економити не варто. Зате тепер на автівці красується новий заводський капот, який довелося чекати майже два місяці.

Кузовні роботи закінчили ще влітку, але це був тільки початок. Сучасна автівка — це тисячі кліпс, заклепок і фіксаторів. Якщо робиш для себе, то хочеться, щоб усе було ідеальним: нічого не скрипіло, не стирчало й не різало око хомутами з "Епіцентру".

Фарбування ще попереду, але я вже зробила перші метри за кермом: від СТО до евакуатора, з евакуатора до експертизи. Двигун з новими рідинами, підживлений новим акумулятором запустився з півоберту. Й кожен момент тільки додавав упевненості — ця автівка вже моя! Вона зачаровує, і я знаю, що полюблю її не тільки за зовнішність.

А тепер — до найскладнішого й найдовшого етапу: малярних робіт. Спочатку мені навіть сподобався цей глибокий сірий маздівський колір. Він зовсім трохи похитнув моє переконання в тому, що маленькі машини мають бути тільки яскравими. Але автівка не нова й дрібні подряпини торкнулися більшості елементів, тому у мене з’явилася думка: може, перефарбувати все повністю, щоб уникнути різнокольорових деталей? І якщо вже фарбувати повністю, то чому б не ризикнути зробити її яскравою, настільки, наскільки це можливо? 

Колір — це велика частина характеру машини. На жаль, часи яскравих MX-5 залишилися в минулому: зараз із заводу вони однаково сірі, білі чи червоні. Тож є дилема: відновити заводський колір чи ризикнути й зробити щось зовсім особливе. Photoshop допомагає, але не вирішує. Червоний одразу відпадає, бо переплюнути заводський Soul Red просто неможливо. А ось зелений, блакитний, синій або навіть фіолетовий… Варіантів багато, але потрібно вибрати лише один, тому...

...Далі буде.