Якщо трохи повернутися по записах в бортовику, можна побачити як я 21 вересня 2024 року героїчно уклав двигун просто газонувши на місці. Морально готувався до капіталки, зняв голову
А там - нічого, легкі подряпини на 2 і 3м поршнях.
Чесно кажучи - навіть засмутився, адже можна було просто поміняти ремінь і кататися далі.
Ну, якщо розкрив, то робитимемо. Замовив деяких запчастин, які точно знадобляться.
Розібрав голову, довго і завзято мив її
Та все поглядав на двигун, що стоїть у кутку, від убієнної білої.
Я його капіталив у 19-20му роках, покатався місяць і розбив машину. Обкатку пройшов погано, масло жер, задній бампер був у маслі. Але це практично робочий двигун. Незважаючи на той факт, що останній раз я чув як він працює перед міцним ляпом по французькому паркетнику.
Трохи губився в сумнівах що робити, чи капіталити рідний двиг, може заодно і на АВД перейти яке другий рік припадає пилом в сараї але тим самим отримати гарантований довгострой після півтора року простою...
Чи то встромити цей запасний двигун і кататися собі з брудною дупою і каністрою масла в багажнику.
Наприкінці вересня до нас почали долітати КАБи, тому рішення прийшло якось саме собою: потрібно щоб усі машини були на ходу.
Виколупав з-під капота блок у зборі з коробкою, злив з нього масло залите тиждень тому, раз усередині все ціле, будемо перевикористовувати.
Розіпхав все так щоб влізло в гараж і зачинялися ворота
І почав готувати новий старий двиг до установки, бо все одно потрібно було дочекатися деякі запчастини.
Згадав про те, що колись пофарбував піддон з балончика, і потім мій дядько вирішив помити його бензином, давно мене так ніхто не матюкав розмахуючи брудними від фарби руками)
Коротше, я зняв це неподобство, трохи механічно шкурками/щітками, трохи хімічно бензом і змивкою фарби. Також спробував витягнути вм'ятини на піддоні, але хріновий з мене PDR-майстер.
Потім обдув кислотним грунтом, акрилом і металіком Магія 133, що залишилася, вийшло як на мене непогано
При установці зірвав одну різьбу, де піддон притискається до маслонасоса. Думав пронесе, але як пізніше виявилося не пронесло.
Масло злегка б/у залив через малярний фільтр-воронку 190мкм.
Шукав течі масла, обертаючи маслонасос гайковертом, знайшов одну на сальнику розподільного валу, а другу, дуже дивно, з-під болта який кріпить гідронатягувач. Сальник замінив, болти маслонасоса протягнув, подальші випробування з гайковертом вони пройшли.
Дочекався нарешті диво-деталюшки подаровані мені моєю малою, виглядають класно.
Але для того щоб таке поставити на дорест-двигун необхідно якось вирішити питання з датчиком розподільного валу, той що стоїть під шестернею не годиться. На іншому моєму екліпсі цієї проблеми вже немає, там рестовий датчик стоїть з боку коробки. Випросив у друга так звані "часіки" - датчик від першого покоління, полірнув трохи, зняв клапанну, викинув заглушку і поставив їх, помилувався регулятором Kiggly і закрив все назад. Наростив трохи проводки на датчик щоб дотягнутися до штатного місця роз'єму і провести під впускним колектором, навіть всі кольори вгадав (жовтий, до речі, не потрібен, на першому поколінні це був ще й датчик колінвала).
Поставив шестірні, довелося на півміліметра розсвердлити отвір під рідні шпонки, підтягнув болти, які регулюють кут і встановив. Виглядає чудово.
Настав день установки, зняв двіжок зі стапеля, прикрутив до нього попередньо відмиту коробку і підняв для встановлення.
Провисів він недовго, при опусканні на покришки зірвався з гака і ліг відпочити. Фіксатор підвів.
З втрат — стокова маслозаливна кришка розлетілася, прозорий кожух ГРМ тріснув, рубана коцка на клапанній кришці і загнуло актюатор турбіни. Ну, некритично.
Бракувало вильоту стріли крана, упирався циліндром у бампер, який мені зовсім не хотілося знімати, вирішив ризикнути і додати ще один отвір на стрілі, тобто до градацій 1000… 750… 500… 250 додалася ще одна …125кг.
Так як двигун витягував без голови і він був явно менше, у мене не було жодної впевненості в тому, чи пройде кран з двигуном під капотом, який я теж не захотів знімати.
Як виявилося робота була ювелірною, на сантиметр вперед до машини, на сантиметр можна опустити, і так потрохи попав в підкапотне, навіть не подряпавши недавні маляки.
Якоїсь миті кран вирішив ще пограти мені на нервах і зірвався з двигуном пролетівши сантиметрів 15-20 і зупинившись в 1-2 см від підлоги, але цього разу нічого не зачепивши і не пошкодивши. Напевно це карма за те, як я булю Intertool.
Знову в підкапотці, не думав, що він колись ще опиниться на машині
Далі встановлення приводів, мій правий люфтив, коли купив у однокулубника пару з такого ж конфігу — турбо+атмо коробка від європейця. Як на зло на ньому був порваний пильник, запасного не було, а на моєму з люфтом пильник був цілий. Довелося розбирати обидва, щоб махнути ці гумки місцями.
Також запросив знайомого електрика щоб замінив фішку на генераторі, припаяв фішку на датчик розподільного валу і перепінував проводку на мізки. Зара поясню.
Так як встановлюємо часіки з боку коробки вони зчитують обертання в інший бік, втім, не буду розумнічати про першопричини, сам факт знайшов інстукцію як ставити цей датчик на Г2, написану ще на початку нульових, і ось там сказано що потрібно обов'язково перепінувати форсунки і котушки, інакше на високих обертах буде щось не ок.
Далі зібрав проводку, впуск, залив фриз та масло в коробку
Завелася машина звісно не в кращих традиціях американських мотористів за два оберти, але за 4-5 секунд все-таки мотор ожив.
Виїхав, відмив залапаного, покатався і назад у гараж.
Вирішив поміняти ручку на щупі під стиль всієї підкапотки, і, здається знайшов причину з якої двигун стуканув п'ять років тому: хтось встромив щуп набагато довше, і по ньому я масло і наливав.
Вкоротив, ледве просвердлив отвір 2мм (хрін зна з якого вібраніуму він зроблений), обточив нову ручку на пару мм бо не входила в трубку, зібрав, начебто вийшло по довжині так само як сток.
Далі підключив коспрессор і приблуду для опресовування, дросель сифонить. Вирішив поміняти в ньому сальники осі, замовив у місцевого виробника 10х14х3, стали з матюками, але стали.
Ще трохи покатавшись, помітив, що в поворотах праворуч на швидкості дуже сильно вібрує ліве колесо, прям підстрибує. Перевірив затяжку, все ок. Ну що ж, знову проситимемося до дядька на СТО, нехай своїми мізками і досвідом шукає.
Вийшло дуже тупо, приводи які я тоді купив були на пару сантиметрів довшими. Не знаю як друг на них їздив, найімовірніше там і коробка від якогось галанта присобачена.
Привіз йому палиці від екліпсу, зробили збірну солянку, проблема пішла.
Якраз доїхав цілий кожух ГРМ замість того, що тріснув при падінні:
Отже 21.09 ми зламалися, 25.10 з перекурами та очікуваннями тачка знову у строю та встигла до двіжухи на честь закриття сезону. Вважаю це win.
Щось мене понесло з фіолетовим кольором, я вже прямо у пошуку так і пишу "purple..." а далі вже що мені там треба. Напевно, одного разу я навчуся фарбувати алюміній анодуванням і перестану бути амбасадором алішки.
Ну а поки, всякі ніштяки продовжують під'їжджати, на маслопомийку і регулятор тиску палива місця вже немає.
Тому наступне завдання – перенести акумулятор в багажник. Ну й поставити вихлоп від білої.
Взагалі, цій машині дісталося стільки запчастин від розбитого попередника, що якщо вони мають душу, то ця точно реінкарнувала.