Те, що стійки просилися на металобрухт, мені було відомо після численних замін важелів. Вони були датовані 1999 роком, виробництва торгової марки "Фірма SACHS", а це означає, що аморти вмерли років 10-15 назад. На швидкості машину відповідно розхитувало на дорозі, хоча на помірних швидкостях вони ще вивозили і на диво були сухі приблизно до цієї осені.
На заміну чомусь обрав стійки Monroe. Це один з лідерів на світовому ринку і постачальник амортів на конвейери багатьох виробників, тож чому б і ні?
Також були замінені верхні гумові опори амортизатора. Взяв по Meyle.
Для роботи закупив дешеві стягувачі пружин 2 комплекти, озброївся мануалом, подивився декілька відосів і приступив до роботи.
Звісно, головна складність - безпечно зняти пружини. Морока дійсно та ще. На пєчальному досвіді раджу ОБОВ'ЯЗКОВО вживати заходів для попередження ковзання лапок стягувача на витках пружини! Я для цього використав огризки силіконового шлангу. Вони справляються з цим ідеально, зберігаючи ваші пальці, нерви та час!
Важливо також перевіряти положення тарілки амортизатора відносно корпусу і за необхідності виправляти їх.
Також я напевно помилився з вибором моделі стійок і мав замість 26663 (для бензинок 2.0 та деяких дизелей 1.9) обрати 26654. Обидві моделі б'ються по коду оригінальної деталі в каталозі ETKA як сумісні, але на тарілці 26663 відсутня шпонка фіксації опори пружини. Але це я з'ясував вже після встановлення та й часу на повернення і отримання інших амортів у мене вже не було. Поки що їздять, а далі побачим.
При збірці постарався витримати правильний кут кронштейну верхніх важелів згідно мануалу, а ось правильний кут оберту пружин я провтикав))
На додаток виявилось, що пружини встановлені різних виробників і одна з них - оригінальна. Це пояснює моє враження, ніби Пассат стоїть перекошений, бо це дійсно так. Корочє, з пружинами суцільна лажа!(
Врешті решт, зібравши все до купи, стійки без проблем були встановлені на своє законне місце.
Враження від їзди головним чином стосується стабільності машини на швидкості, а також спроможності м'якіше долати ями та нерівності. Особливо я був щасливий після долання проміжку шляху від Білої Церкви до Козятина на середній швидкості 100 - 110 км/г. Завдяки справним амортам та швидкості, мої рідні пасажири навіть не прокинулись на цьому мінному полі)))
А далі я розповім про нижні важелі.