Їздили — їздили і приїхали. Ночовка біля цвинтера.

Поїхали з жінкою до баби в село. Дебрі ще ті… Рядом протікав Дністер, так що місцевість досить нерівна, багато підйомів і спусків по бездоріжжю. Приїхавши під вечір мені присрало поїхати до моїх бувших клієнтів ( колись працював торговим агентом) в сусіднє село. Туди доїхав нормально. Посиділи трохи, по 50 дьорнули коньячку. Коли вирушив назад, то вже зтемніло, і я реально заблудився. Заїхав в якийсь тупік нагорі, вперся в цвинтар в проміжуточному селі, як я вже потім зрозумів.
Почав розвертатись і забуксував на мокрій траві з болотом.

Почало нести в прірву, мусив у щось впертись, допомогло дерево. Всі спроби дьоргнути назад на підйом закінчились невдачею, тільки розтовк фару, решітку та вгнув крило.
Пішов у село по хатах. Була 12 ночі, всі вже спали. Ще й як на зло забув телефон… Жопа. Знайшов якусь хату де світилось, попросив подзвонити, набрав жінку сказав щоб не переживала, зранку буду.
Вернувся до машини, дивлюсь, а навкруги гроби і свічки горять. Ну і ладно, подумав, нікому мішати не буду. Сів у машину, включив музичку, погибать — так с музикой. В багажнику знайшов пивка бутилочку, оприходував, уснув.
Проснувся десь в 2 ночі, бо було дико холодно. Завів машину, прогрів, заснув.
Знову проснувся від співу птахів, світало. Обійшов машину, прикинув що якщо підкопати то мав би випхатись. Згадав про сапьорку в багажнику. Вона мене і спасла. Заледве вигріб з обриву. Так буксярив, що аж протер потектор на задньому правому колесі налисо, напевно зачепилось за якийсь камінь. Весь зад з правої сторони був чорний в чаді від колеса.
Коли почав їхати поняв що я незамітив і пропустив поворот, і застряв в 20 хв. хотьби від бабиної хати. Ну фіг з ним. Приїхав пів 6 ранкудохати, і пішов маринувати мяско на шашлик з купою вражень ночі на цвинтері.

Зараз іду пробувати витягувати крило, а то забило його жостко. Їзді не мішає, але, блін, нова наша "поліція" вже заграла, а на вихідні планую дьоргнути на озеро Синевір, тому треба відріхтувати.