Випробування поїздкою

Так як на машинці вже проїхав якусь сотню кілометрів, починаю помічати нюанси, які потрібно буде вирішувати. Вони потихеньку "відкладаються у шухлядку" але не довгу. проте, критичного нічого не побачив, а те що час-від-часу приходиться залазити через багажник , рахую як зарядку. 

І ось, так як машинка наїздила по-місту вже трошки, то вирішую, що можна поїхати до бабусі в село. Дорога не довга-не далека, приблизно 200 кілометрів, 50 з яких по сільськіх дорогах які включають у себе - розбитий асфальт, грунтові дороги, грунтові дороги з величезними ямами і горбами, бруківку і вишенька на торті- десь 300 метрів по березі річки, по якому їздить дуже рідко хто, і коли йдуть дощі, то грунт стає доволі м'який, і на ньому загрузнути тільки так. Якось жигуликом доооооовго буксував, поки заточив у двір.

Але, є необхідність туди поїхати і бажання поїхати саме на Тібуроні.

Їдучи по трасі, зрозумів, що машинка дуже крута на розгін, але 3000 обертів на 5тій передачі це +- 110 км/год. Хотілось звісно більше, але що вже маємо.

Шумненько звісно через безрамочні вікна, але в цілому - все круто.

По сільських дорогах хвилювався за висоту авто, але з проблемами відвертими не стикнувся.

Звісно ж , найбільше хвилювався, за останні 300 метрів дороги, бо земля була дуже мокрою, але і тут не було проблем.

Так як в селі був два дні, то ще кілька разів виїжджав в село, але спортивне купе доволі адекватно їхало по будь якій поверхні. Головне не перестаратись зі швидкістю.

І без проблем повернувся назад у місто. 

Поїздка показала, що машинка - не троянській кінь. нічого не відпало, не грюкало і не стукало. Вона довела, що цілком може виконувати місію "авто на кожен день". І незважаючи на свій вже не молодий вік, почувається доволі добре.