Перша подорож за кордон на авто [Чорногорія, Хорватія, Угорщина]

В минулому житті (до початку великої війни) ми з дружиною любили подорожувати закордон. Вміючи знаходити доступні авіаквитки і маючи можливість брати залишки відпустки тоді, коли заманеться, ми завжди за декілька днів обирали маршрут, помешкання і прикидували список, що ми хочемо подивитися в тому чи іншому місті. Але йбн рсн внесла свої корективи і тепер в небі України ми можемо побачити або ворожі дрони та ракети, або ж нашу авіацію, що правда військову.

Повернемося до теми допису: періодично читаючи стрічку я наткнувся на допис @TipiTip про його подорож до Чорногорії. Я на морі не був з 2021 року, тому вирішив, що найближчу відпустку хочу провести саме на пляжі під теплим мʼяким сонцем і шумом моря. А @TipiTip так файно розписав свою поїздку, що ми з дружиною прийняли рішення їхати автомобілем.

Обираючи країну вибір стояв між материковою Грецією та Чорногорією, а оскільки в Греції ми були в 2021 році, зупинились на останній.

Далі почався процес підготовки. Для того, аби до Вас не було питань, крім закордонних паспортів, полісів туристичного страхування, водійського посвідчення та свідоцтва про реєстрацію т/з Вам потрібно:

• (якщо Ви чоловік або у ж Вас є пеніс) Документи, що дають Вам право виїзду за кордон.
• Зелена картка. Її легше за все купити в інтернеті, або ж через додаток WOG Pride чи Fishka. Головне правило при купівлі онлайн: вона починає діяти не раніше, ніж на наступний день після купівлі.
• Аптечка типу Євростандарт (продається в Епіцентрі за ~350грн). В неї має бути запас по терміну придатності.
• Вогнегасник автомобільний (бажано саме автомобільний і на 2кг, бо в різних країнах різні вимоги). Аналогічно з пунком 2 щодо терміну придатності.
• Трикутний знак аварійної зупинки. Він теж продається в Епіцентрі і коштує не памʼятаю скільки.
• Світловідбивні жилети у кількості, що дорівнює кількості людей в авто (їх теж можна придбати в Епіцентрі по ~90грн за штуку).
• Запасні лампи. Так, в деяких країнах ця вимога реально є. Бажано взяти хоча б по 1й кожного виду для Ваших фар.
• Ну і найнеочікуваніший документ для мене - це протокол огляду технічного стану транспортного засобу з перекладом на англійську. Так, виявляється, що прикордонники або місцева поліція це все можуть спитати. Update: походу, не треба той протокол. 

Про презерватив в гаманці перед походом на побачення кажуть: «візьмеш зонт - дощу не буде». Так і в мене. Єдине, що спитали з усього цього списку - це Зелена картка. Але відсутність хоча б одного з перелічених пунктів може суттєво вплинути на Вашу поїздку, аж до відмови у пропуску авто.

Тепер давайте про наш маршрут. На сімейній нараді було прийнято рішення, що ми поїдемо в Тиват. Від цього далі і плясали.

В день Х ми винесли всі валізи в багажник, вмостилися зручніше і рівно о 7:00 вирушили з Дніпра в західному напрямку. За план ми собі ставили - м. Стрий Львівської обл. Зупинок у нас було багато, бо біологічні потреби в туалет у нас не співпадали, але ми не парилися, бо знали, що все йде по плану.

Десь перед містом паломників, що зветься Умань, мене почало рубати в сон і дружина мене підмінила, а я в цей час відновив сили і вже у Вінниці пересів за кермо.

Аби файно пообідати десь після 14:00 ми добралися до закладу Козацький Стан на обʼїзній дорозі Вінниці. Скажу коротко: атмосферно, смачно, доступно. Набивши животи ми поїхали далі.

В цілому дорога була легкою, перед очима розкривалися прекрасні краєвиди Рідної Неньки. Я керував автівкою, а дружина бронювала помешкання на ночівлю.

Обрали готель (насправді придорожній мотель) Dalim в селищі Дебіли (насправді Дуліби). Це наступний нас.пункт за м. Стрий. Приїхали ми туди десь о 21:00. Нас зустрів чистий зручний номер, а вранці був файний сніданок, який було включено у вартість бронювання. Ми лишилися задоволені.

Наступного дня, відснідавши, ми вирушили в бік кордону з планом заїхати в Мукачівський котел аби взяти гостинці друзям, з якими була запланована зустріч в Європі. Виїхали десь о 9:30 і вже о 13:30 були на КПП Лужанка. Востаннє заправилися українським дизелем до повного і стали в чергу, яка рухалася дуже повільно. Чомусь на останній парі сотнів км я почув, ніби шум від руху став гучнішим, але не придав тому значення і поїхав далі.

Всі контролі ми пройшли за 2,5 години. Судячи по історіям в інтернеті, могло б бути і гірше. Довго це чи швидко, судіть самі. І от, нас вітає Угорщина (Уйобщина, якщо згадати, скільки палок в колеса ставив Орбан).

Майже відразу починається платна дорога, то ж якщо Ви хочете зекономити час, у Вас ж 60 хвилин, щоб онлайн придбати вінʼєтку. Ми придбали Угорську вінʼєтку на 10 днів.

Вчорашня історія повторювалася: я кермував, дружина обирала помешкання для ночівлі. Ми вирішили заночувати в курортному містечку Шіофок на озері Балатон. Обрали Villa Oliver, туди й проклали маршрут. Знаючи суворих інспекторів з паркування, заздалегідь уточнили, чи буде вільне місце на паркінгу, і, отримавши позитивну відповідь, вирушили до пункту призначення. На цей час шум, про який я писав на початку, став легким гулом, який пропадав при поворатах праворуч, тому було діагностовано необхідність міняти підшипник задньої ступиці. Про це згодом.

На віллу ми прибули о 22:00 за місцевим часом. Тут на нас чекав представник роду «Я паркуюсь, як чудак». Наш земляк зі Львову вирішив зайняти своєю бричкою 2 паркувальних місця. Скільки б не було приколів про те, як паркуються БНВісти, то все правда ))) Довелося з дозволу господаря ставати на газоні. 

Вечеря

Прокинулися, умилися , склали речі, відкрили двері номеру і побачили кошик, в ньому сніданок: соки, хліб, масло, джем, фрукти та печиво. Приємно. Поснідали і пішли гуляти по набережній озера Балатон.

Після прогулянки попили каву, заїхали на заправку і вирушили до Загребу (аби там пообідати).

В Хорватії оплата руху платними дорогами відбувається інакше: Ви заїжджаєте на платну дорогу, отримуєте талон і при виїзді оплачуєте згідно пройденої відстані. Ціни тут значно вищі за Угорські. Та й таке.

Пообідавши забронювали житло в Тиваті і вирушили до кінцевої точки. Хорватьські дороги неймовірні по якості, краєвидам, та кількості тунелів. Найдовший тунель країни був більше 5,6км завдовжки і ми його проїжджали.

Далі на мене чекала ще одна підстава. Точніше відкриття. Мені здавалося, що Чорногорія вже вступила в ЄС та входить до складу Шенгенської зони, але ж ні. І ми витратили ще годину на перетин кордону між Ховатією та Montenegro (як прийнято її називати англійською). Вибилися з графіку, втомлені, доїхали до парому в Тиват, трохи почекали і нарешті добралися до помешкання. Впали без задніх ніг. Втомлені та щасливі )))

Після 3х днів дороги було кілька чудових днів в Тиваті, детально розписувати не хочу. Скажу лише, що вирішили зʼїздити в Котор та піднятися на оглядовий майданчик гірським серпантином. Якщо мені не зраджує памʼять, там було 25 поворотів.

Погода почала холоднішати і ми прийняли рішення продовжити відпочинок у Дубровніку. Спочатку був паром.

Яке ж неймовірне там Старе місто… А ще там нема такої кількості русаків, як в Чорногорії. За це окремий плюс.

Відпочили там пару днів і поїхали до Будапешту, зустрітися з друзями, з якими не бачилися ще з початку війни. Як і писав у своєму пості @TipiTip , на зворотньому шляху був сильний дощ. Я б навіть сказав, що то була злива, але якість покриття та розмітка на платних дорогах давали можливість їхати з максимально дозволеною швидкістю.

По прибуттю в Будапешт було прийняте рішення на наступний день їхати до офіціалів на заміну підшипника, який вже встиг набриднути своїм гулом. Офіціали сказали, що деталь з роботою буде коштувати порядка 360 євро (320 деталь і 40 робота) і тут я трохи випав від вартості. Поїхав на інше СТО, там назвали 300 євро з роботу, при тому що ставитимуть не оригінал, а аналог SNR. В цей момент я зрозумів, що шум таких грошей не коштує і можна потерпіти ще декілька сотень км і зробити це в Україні. Оскільки жили в центрі і все будо поруч, то по Будапешту гуляли пішки по 15-20 км в день. Так би мовити повертали себе у форму після пляжного відпочинку.

Після кількох днів у Будапешті настав час вертатися додому. Вчасно згадали, що у нас є вінʼєтка і що вона прострочена. Вирішили протестити безкоштовні дороги і заїхати через Чоп. Дороги і справді на непоганому рівні. Найгірші дороги були в самому Будапеті - вони гірші за наше Запоріжжя. Кордон перетнули за півгодини і поїхали ночувати в Тернопіль.

На ранок, відснідавши в готелі Vatra, першим чином зайшов на Avto.Pro і замовив собі SNR 154.55 у першого ж продавця, по приїзду в магазин попросив адміністратора дати контакти СТО, яке може провести заміну і відразу ж вирушив позбавлятися від набридливого гулу.

Година часу, 2400 за запчастину і 500 за заміну. 65 євро, замість 300 на нефірмовому СТО в Будапешті за таку ж саму роботу. Раніше Угорщина була на 10-15% дорожче України.

Далі вирушили до Дніпра, на шляху був Street Photographer, який відразу скинув через усі можливі додатки свою творчість і вказав, зо з мене 850 грн))) Приїхали під вечір задоволені, втомлені та щасливі. 

Ну і головне фото з підсумками: