Після початку війни виїхав з жінкою у Німеччину. Після 2,5 років прихистку було вирішено повернутись до дому в Ірпінь .
За кордоном добре, але Україну треба любити в Україні. Дома сім'я, онучка.
2 жовтня ми повернулися.
Дуже раді. Як би там не було, але ми дома. Всі якось живуть і ми будемо..........
дружина з сином пережили Охматдит і тепер у психологічному плані їх життя змінилося. Хоч ще з 22 року вдома лежить колекція уламків ракет, що впали на нашу ділянку, та кожну другу ніч над нами збивають шахедів (саме над нами, бо маршрут в них такий), зараз все це переживається вже інакше. Особливо, коли візуально ти бачиш процес збиття та чуєш звук його двигуна, коли він летить вже над тобою. І хз чи не впаде той шахед на нас...