Операція "Redwing 2.0" або тотальне відновлення. Ч. 1

Не дарма я сюди давно нічого не писав, бо зараз буде довгопост в трьох частинах. So... Якщо думати і рахувати, скільки грошей я вкинув у це відро з момента купівлі, то краще не думати і не рахувати. Але цей випадок перевершив все. 

ПІДГОТУВАННЯ
Десь я вже згадував, що ще до початку вторгнення у мене було бажання зробити кузовню, всі стандартні хондоводські проблеми з арками, порогами і іншими бобровими смаколиками у купе були присутні і ніхто до мене цим не займався. Ну і якось ще в минулому році занесло мене з другом до його знайомого на СТО, де я вирішив легенько проконсультуватись, шо робить і скільки платить. На той момент об'єм робіт здався мені адекватним, як і приблизна ціна, то я забив собі чергу і почав ДУЖЕ ДОВГО чекати. Але час - гроші, в моєму випадку гроші, які пішли на купівлю всього донорського і ремкомплектного заліза, яке НА ПЕРШИЙ ПОГЛЯД (!!!) потребувало заміни.

Давно був придбаний аж цілий купешний дах, бо може ніде не згадував, але дах у мене був тріснутий в районі люка, потужно замазаний шпаклом і вигнутий, бо поперечна планка жорсткості давно відгнила віджила своє. Також взяв донорський оригінальний задній бампер, сподіваючись, що тайваньський аналог, який стирчав з боків, зміниться на трушний американський оригінал. Ну і ремкомплекти на порожки і арки, правда, з хетча (на купе я ВЗАГАЛІ не бачив ремкомплекта арок, всі присерають або з хетча, або по мінімалу з седана, косинка седана була точно не мій випадок по площині іржавості). Телек спочатку ми збирались демонтувати і переварити на новий (нагадаю, машина була бита в морду колись давно і поганенько витягнута), благо, телеків на 5 покоління вистачало в продажу, але про це трохи згодом. Плюс десь в кінці осені ще репнув курва лобаш, при чому репнув на рівному місці, буквально - просто стоячи після мийки, навіть без фізичного впливу ззовні. Не дуже велика тріщина, її навіть на фото розгледіти важко, але якщо знаєш - то знаєш. Тому і ближче до справ був і лобаш замовлений і відправлений одразу на сервіс хлопцям.

Десь у грудні розібрав вже салон, бо була ідея затягнути його в алькантару, а робити це я збирався сам. Скажу одразу - розбирать салон в грудні по холоду все ж приємніше, ніж збирать його назад У ЛИПНІ В +40! Ну і звісно закупив саму алькантару, переважно тонку корейську, окрім полотна на дверні карти, там матеріал інший і на паралоні. План був зробити сірий верх, чорний низ (задні чверті) і сині дверні карти, цим я зайнявся вже трохи згодом і пригода теж була та ще. Ну і після цього почав періодично задовбувать чувака на СТО, коли там вже можна буде заїхать. І так було аж 2 місяці, тому що у них то щось дуже термінове, то щось застрягло без запчастин, за цей час я тільки почав потроху обтягувать салон алькантарой.

Аж одного дня НАРЕШТІ прийшла моя черга і я радісний відігнав Сівіка у лютому на, як я думав, не дуже важкі зварювально-фарбувальні роботи. Спойлер: я помилявся...

ПОЧАТОК. ПЕКЕЛЬНІ БОРОШНА

Ілюха (так, майстра кузовні і пластика у мене звуть саме так) прийняв машину з майже голим кузовом і потрохи почав розбирати голий кузов на голі кузовні деталі. Витягнули двигун, і тут мені запропонували - а я погодився - зробити капіталОЧКУ. З однієї сторони і добре, що погодився, з іншої сторони - Ілюха молодець, а мотористи там...Ну таке, АЛЕ! Тут від кузовні я трохи здвину фокус уваги до двигуна, бо він став статтєю витрат, на які я взагалі не розраховував. 

Можливо ви в курсі, можливо і ні, але в Civic EJ2 двигуни - D15B7. Інжекторний хондовський двигун, витривалий і надійний, як і вся Д-серія, нічого особливого, без VTEC, 1.5 SOHC на 16 клапанів, при правильному обслуговуванні їздить довго і не любить голову. Конкретно мій двигун при мені вже вскривався горе-майстрами ще на перших місяцях володіння машиною, вони були шоковані генієм японської інженерної думки, тому замінили термостат, шліфанули башку, поміняли прокладки на хз навіть які і невідомо яким чином наміряли компресію навіть вищу за заводські показники (спойлер: нічого вони не міряли). Тоді я був зелений, покивав головою, забрав і так собі їздив, навіть досить бадьоро, аж допоки другий раз не рванула прокладка ГБЦ. Потім вже інші майстри робили те ж саме, але я став більше досвідченим і прокладки обирав сам, плюс і роботу чуваки зробили якось більш кваліфіковано, але сказали, шо мотор взагалі-то на колінах і добра чекать від нього сенсу нема. От з того часу я задумався про свап, можливо на 1.6, можливо на B-серію (ха-ха), але доля визначила інакше. 

Одного дня подзвонив мені моторист, який вже вскрив двигло. І добре, якщо б подзвонив з гарними новинами, але питання у нього було чи можу я ПРЯМ ЗАРАЗ приїхати і подивитись на мотор, бо треба вирішувать, що робити. Ну я прикинув, шо справа мабуть повне лайно, взяв таксі і помчався на СТО. І якщо ви бачили мем, де Меттью Макконагі шоковано затягується цигаркой, то я в той момент виглядав так же:

Справа була така, що всі циліндри були не то щоб циліндрами, ні, навіть не овалами - вони були спіралями. Діаметр відрізнявся по всій площині і в залежності від того, в якому напрямку заміряти. До цього ще поршні були останнього ремонту (у нас є стандартні, 0.25 і 0.50, все). Та і поршням було вже не дуже гарно. Тут стало зрозуміло, звідки кончений масложор, звідки втрата потужності і що папєрєднікі точно не міряли ніяку компресію, бо її там нема. Гільзовать? Мінять поршневу? Дивимось далі. Коленвал був в нібито непоганому стані, але от шків був роздовбаний, про ніяку шпонку навіть мова не йшла, сидів через гайко-шайбовий зв'язок. В голові теж були виявлені проблеми, розбовтані клапани, які розбивали седла, наприклад, ну я приблизно спитав, що вийде по ремонту - мені нарахували ВІД 50К ГРН! Вирішив побути ще Макконагі і подумать, поки думав - роздивлявся блок. І тут помітив те, що не помітили дуже досвідчені механіки-мотористи - блок був ВАРЕНИЙ. Праворуч з задньої сторони була нефігова така наварка, а для алюмінієвого блоку Хонди, як на мене, це вже квиток на смітник. Ну і після цього я запропонував нічого не робити з цим двиглом, умовно згрести все до купи, а я тим часом пошукаю свап. 

Свап спершу шукав максимально контрактний, бо бюджет все ж є бюджет, але виявилось, що Д15Б7 не так щоб дуже легко знайти. Був один дуже цікавий варік на D15B VTEC, JDM версія, за косарь зелених, і от на нього у мене прям загорілись очі, аж допоки я не дізнався, що це просто стовб, без мозоку і тд. Наскільки я знаю, мозок на такі двигуни у нас знайти квест непоганий, а час не чекав, по-перше, по-друге - все ще бюджет, який не є безкінечним. Тому довелось відмовитись і перейти на план В - купити моноінжекторний голий D15B2, навісити на нього все, що можна, з мого двигуна і сподіватись, що він буде живішим. Що і було зроблено після не дуже тривалих пошуків. Плюс до цього був придбаний абсолютно новий шків зі шпонкою, нові прокладки на все, маслечко як в старі добрі часи - Motul 5W30, ну і все це разом відправилось до мотористів на зборку. 

Тим часом Ілюха почав розкопки по кузовні. Розкопки це не зовсім жарт, тому що по шарам фарби можна побачити форми життя докембрійського періода.

Тачку розпотрошили просто повністю, коли я написав, що помилився стосовно НЕ ДУЖЕ ВАЖКИХ робот, то помилився я просто фатально. Потрохи поварили пороги і арки, щоб зміцнити кузов для переварки даху

Звісно, що не всюди було саме так, де-інде ще гірше, але справжній жах був саме в дірках, які плотно були замазані шпаклей, і на тих місцях, де зварювальна магія вже безсила. А саме - передні стакани і взагалі вся морда.

Судячи з усього, коли Сівік отримав у морду, власники не надто сильно парились, витягнули шо було, замазали і злили це відро поки було можна. Але тут виявилось, що там ніфігові розриви на саміх стаканах, що від удара в морду двигун навіть трохи пробив моторний щит (походу тому і варився), від цього ж репнув і корпус пічки в салоні, про що я навіть не здогадувався, бо вона гріла доволі гарно весь цей час, ну коротше - адекватні люди такі речі просто ріжуть на метал. Але для некровода самурая є тільки шлях. Тому від того самого донора, з якого я брав дах, я взяв і морду, благо вона була в майже ідеальному стані. Було вирішено відрізать і варить все по заводським точкам, що і зробили.

Майже забув: ще корозія на дверях по кромці знизу - теж хворе місце, плюс сама пасажирська дверка у мене була трохи помята, тому і дверку поміняв теж, але на фоні масштабу всього це просто дріб'язок!

Морду зробили, грунтанули, до того моменту вже була обрана, замовлена і отримана фарба. Тут є цікавий нюанс: фарбу я обрав таку ж саму, як і по заводу - BG33P, Paradise Blue-Green Pearl, плюс вирішив залишити спойлер червоним, тільки оновити саму фарбу, зробити більш насичений колір, бо якось вже звик до цього. Як то кажуть: НЕ БАГ, А ФІЧА! І от фішка в тому, що перламутрова фарба - це не дешево, в принципі, а треба її багато. Тому перший шар кузова був зроблений фарбою з...ЛАНОСА. Оця м'ятна морда трохи нижче - це і є підложка під основний колір.

Сам колір же тепер виглядав так:

І коли я це побачив наживо, то зрозумів, що пекельні борошна того вартували. Тільки це був ще не фінал. ПРОДОВЖЕННЯ ТУТ

Схожі записи