Підвіска. Заміна втулок стабілізатора VW T3

Для початку - невеличкий вступ.

Чесно кажучи, підвіска мого буса мені не доставлял жодного дискомфорту. Щось постукувало трошки, але то було щось наче як з рульового редуктора, та я не зважав. Але прийшов час проходити сертифікацію (техогляд), так як мій бус - вантажний. І в одній з контор мені сказали, що перевіряють кути встановлення коліс. Ну і поїхав я підправити розвал і сходження. Тим більше попередній власник казав, що міняли рульові наконечники і треба відрегулювати. Заїхав на стенд і почалось... В рульовому механізмі дуже великий люфт, розбитий підшипник на лівому колесі, розбиті всі втулки стабілізатора... З цього стало зрозуміло, що техогляд швиденько пройти не вийде і пішов я замовляти деталі.

Майже усі роботи по підвісці я виконую сам один на парковці біля будинку. Гаража у мене немає і розетки на парковці теж. Тому все робиться не дуже швидко і буду писати частинами.

Частина 1. Втулки стабілізатора.

Поки до мене ще не приїхало моє замовлення повністю, я вирішив зробити хоча б щось. І чомусь я вирішив, що замінити втулки стабілізатора - то простіше простого. Купив я собі втулки в стійки стабілізатора і подушки стабілізатора поліуретан від компанії Polypro. А втулки, де кріпиться стійка стабілізатора до нижнього важіля - поліуретан від Tedgum.

Але невдача спікала мене на першому ж кроці)

При спробі відкрутити нижню гайку стійки стабілізатора, вона залишилась у мене в руках разом з частиною різьби стійки. Це означало тільки те, що мені потрібні нові стійки стабілізатора. Знайшов в продажу саморобні, підсилені, цілий комплект з усіма шайбами, втулкою і за душе хорошу ціну.

Тоді вже пішла робота.

Щоб зняти стабілізатор, потрібно відкрутити верхні скоби, що кріплять стабілізатор до кузова і стійки стабілізатора від важелів. Після того, як зняли стабілізатор, потрібно зняти старі елементи, але сфоткати, або запам'ятати перед тим правильне розташування подушок стабілізатора, бо вони мають скос, що має бути розташований вперед, по ходу автомобіля.

Просто так стягнути стійки з втулками заважає розплющений торець стабілізатора.

Є багато варіантів. Хтось старі втулки тупо випалює, хтось вирізає, хтось висвердлює, а в когось вони зношені на стільки, що виймаються просто руками. Я застосував знімач підшипників) Але перед цим потрібно відрізати бортики втулок.

Як на мене, то це найпростіший метод. Подушки стабілізатора розрізані і знімаються легко. В комплекті з поліуретановими подушками і втулками йде мастило.

Намазати треба стабілізатор і накласти в середину подушки.

Поліуретанова подушка має розріз, але не до кінця. Я не став прорізати, а натягнув її так. Пішла дуже легко. А от з втулками і стійками так просто не вийде. Можна або натягнути втулку на стабілізатор, тоді не налазить стійка. Або вставити втулку в стійку, тоді не влазить стабілізатор... В ідеалі потрібен прес, або хоча б лещата, в яких можна зафіксувати стабілізатор і вже тоді пробувати натягнути стійку з втулкою. А для тих, хто, як і я, робить все на вулиці і не має ні преса, ні лещат, то я знайшов таку схему:

Спочатку потрібно взяти стару втулку і відрізати від неї половину і вставити її в стійку таким чином, щоб вона займала половину місця для нової втулки.

Це потрібно для того, щоб вставити нову втулку лише на половину. Таким чином в невставлену частину можна буде вставити розплющений торець стабілізатора, а втулка при цьому не сповзе повністю в стійку. Потім вставляємо нову втулку, до половини, відповідно.

Потім вставляємо торець стабілізатора

Далі, в теорії, я мав просто виштовхнути знизу стару втулку і нова втулка зі стабілізатором мала зайняти своє місце, але.....

Але вся моя конструкція вискочила з рук, стара втулка вилетіла, нова залізла на місце, а стабілізатор вклепав мені по нозі, собака дика! І тут була моя помилка в тому, що я почав пробувати різні інші способи і, коротше кажучи, тупо вбив на те купу сил і кілька годин впусту. Після купи невдалих спроб я повернувся до цього методу, але трошки його модифікував, для зручності. Я вставив половину старої втулки в стару стійку і зверху ще вставив другу стару втулку. Таким чином у мене вийшла стара стійка з півтора втулками) А тоді на ту частину старої втулки, що стирчала з старої стійки, я вже надів нову стійку і так само вдавив туди ногою нову втулку на половину і так само вставив торець стабілізатора. Тільки тепер мені простіше було забрати з-під низу стару стійку с усіми старими втулками і просто дожати стабілізатор у втулку. І тоде все залетіло на свої місця!

Щоб поставити стабілізатор на місце, потрібно спочатку прикрутити стійки до важеля, а потім вже верхні подушки, бо тут я знов таки витратив немало часу, коли помітив, що одна пружина вища за іншу і стійка тупо не лізе в важіль, але про пружини то інша історія...

В комплекті до польського поліуретану йде силіконове мастило. Я вирішив ним промазати все місце під втулки стійки стабілізатора в важелі, щоб нові стійки не перетворились за пару років на такі самі, як на початку моєї розповіді)

ПС: Болт, яким тримається скоба подушки стабілізатора, по каталогу йде м8 х 25мм. Але з новою поліуретановою подушкою мені не вистачило його довжини, щоб навернути гайку хоча б на один оберт. Довелось купляти болти довжиною 30 мм, цього вже достатньо.

ППС: Коли будете затягувати нижню гайку стійки стабілізатора, то тримайте стійку газовим ключем, бо поліуретан більш податливий за резину і стійка може тупо зіслизнути з втулки. Доведеться все знімати і робити заново. Але зі мною такого не сталось, то друг розповідав, чесно)))