Штош

Трапилась в мене прикра історія, підчепив я якийсь вірус. Щось схоже до «корони». Добряче так зліг і випав з життя на два тижні. Моментами прокидаючись в поту починав думати, що буде з моїми корчами, якщо я зараз відʼїду😅

В цей час брат Костян забив на сполох, що Кавалер досі в покрасці, а там роботи на годину - один бампер і низ дверей з середини пофарбувати. 

Так як сили в мене не було, то я просто дав номер маляра , щоб вони спілкувались на пряму. 
Отож, пообіцяв Кості маляр що в Понеділок все зробиться, але потім сказав що ні, бо нема світла. Все перенеслось на вівторок. У вівторок маляр просто не взяв трубку вже від Кості.  А коли той приїхав на гаражі - все закрито і нікого немає. До того ж , маляр сказав що наступного тижня їде на відпочинок на два тижні. Тому враховуючи що мені ставало трохи краще (як ні як другий тиждень хвороби) почав телефонувати я. В середу - ігнор. В четвер- ігнор. В пʼятницю я поїхав в лікарню (вперше сів за кермо за два тижні). І коли здав всі аналізи, вирішив їхати на гараж. Приїхав , подивився на Кавалера кинутого під гаражем і «поцілував» закриті двері гаража. А ще під деревами на машині валявся задній пофарбований бампер👌🏻

На щастя, зустрів сусіда по гаражу, і попросив щоб той сказав мені позвонити. Той посміявся і перепитав чи від мене теж трубку не бере маляр? Я сказав що так. Ніхто мені звісно не передзвонив , і я так розумію що ще два тижні маляр буде на відпочинку. 

ну я ж знав що так буде. Знав. Бо малярка це грьобане зло. Це випробування найвищого рівня. Але повівся на розповіді маляра що він не такий. 

Я нікого не звинувачую, сам винний , розумію. Але як жеж боляче від усвідомлення, що літо - всьо. І я так і не виїду теплим літнім вечором проїхатись містом на кавалері…