'70 style Scat Pack Club decals

Обожнюю дрібні моди, за якими ховається величезний прошарок історичного підґрунтя. Особливо, коли ці моди дещо провокативні і викликають саркастичну посмішку, що за відповідних роз'яснень перетворюється на емоцію щирого здивування: "аж ось воно як?! То ж най буде".

Вночі написав майже вичерпний лонгрід на тему Scat Pack Club 1968-1972, тож не буду повторюватися. Адже якщо в когось виникнуть питання на кшталт "а якого біса ти наліпив бджілок на свій овочевий 345?" або "чому вона така потворна, не міг з Алі нормальні замовити?", це буде свідчити лише про те, що весь той текст пройшов повз.

Отже, бджілки "Дзусь Зграї" змінювались протягом чотирьох років існування програми Scat Pack. В них виникала деяка деталізація на кшталт дисків Bright Road Wheels або високого впуска, але всі вони були трошки пришелепкуваті.

Як на мене, саме в цьому і полягає той неповторний фльор 60-х, коли пересічні слабкі автівки не хизувались аеродинамічними обвісами, а по-справжньому агресивна машинерія залюбки носила зображення кумедних мультперсонажів.

За умов ознайомлення зі статтею стане очевидним, що історично бджілки притаманні всім Доджам, що долають "квотер" за 14 секунд, а стокова R/T-ха зі своїми паспортними 13,2 цілком відповідає цьому критерію. Тим часом, логотипи з красивими бджолами, розкидані по всім сучасним "Скет Пекам" за виключенням версій Super Bee - ніщо інше як маркетингова маячня сьогодення. Втім, тут же мені час сказати "йой, най буде..."

Для Доджа я свідомо обрав внутрішні наліпки механізованих бджіл зразку 1970-го, а не відповідні зовнішні помаранчево-хромовані кола 1971-го. Причина цього стане зрозумілою за наступних модів, але насправді низка ранніх автівок 71-го комплектувалась саме такими торічними Window Bee Decals.

Спочатку хотів замовити репродукцію наліпок на сайтах з відновлення E-body, але після двох відмов поспіль через відсутність їх у наявності вирішив не чекати і зробити їх самостійно.

Адже, чесно кажучи, там нема що робити. Роздрукували бджіл у відповідному розмірі 2,4 дюйми на прозорій плівці, на яку ззаду я наклеїв білий KPMF в якості підкладинки, бо білий на прозорому нормально не друкується. Потім вручну вирізав контури ножицями та лезом, бо хто той плотер вигадав, той нехай ним і користується. А це 70-ті, бейба!

Звісно, хотілося б розташувати їх у самому куті віконця, але ж через широкі фріти та позначки на склі це не є можливим. Як не є можливим для мене і нормально сфоткати щось поза прозорим склом.

Виглядають вони максимально дебільно і водночас олдово, а до того ж викликають купу питань - саме те, чого я прагнув в своїх невтішних спробах знайти однодумців не лише поза океаном, а й на наших теренах.