Все було проти покупки

Древній Опель Кадет. В селі за 70 кілометрів від міста. Скільки "червоних прапорців" вже тільки з першої інформації )

Зважаючи на ситуацію в нашій країні, було прийняте рішення - розпродавати свій автопарк. Щось в величезний мінус, щось трохи в плюс. Десь місяці 2 навіть не відкривав дошки оголошень і був без поняття що там продається. Десь через два тижні з дня як кілька машин поїхало від мене, я відкрив вперше за довгий час ОЛХ, просто подивитись, що там робиться з ринком. Зрозумів одне - Жигулі і далі намагаються продавати за дорого. Нічого не шукав, просто гортав оголошення і....побачив цього Опеля. Зайшов глянути, згадав як колись дуже хотів зробити стенсуху з такої автівки, мені здавалось, що його форми дуже підходять для такої справи. І замість того, щоб просто закрити оглошення - вирішив показати  Костяну, з яким ми ці корчі і колекціонували. І тут Костя каже - "то що, треба брати?"

Я задумався, бо взагалі не планував, але глянувши новини, махнув рукою і сказав - "А давай!"

Вечір п'ятниці, ми з Костяном зустрічаємось, і я починаю дзонити продавцю, що б запитати що там і як.

Трубку ніхто не бере і я виріши що "ні то ні", забуваю за це. Проте, через кілька годин, пізнім вечором, мені передзвонює продавець.

Розпитую за машину і з розмови випливає, що там він відірвав кріплення сайлетблоку ричага спереду і примостив туди залізяку якусь. Воно тримається, але машиною їхати майже не можливо. Кілометрів 50 на годину і тільки по-місцевості. 

Якби це вже мало б змусити покласти слухавку, але я натомість домовляюсь приїхати до нього в Понеділок. 
Ніби розумна людина взагалі мала б відмовитись від цієї ідеї, та ми не здаємось. В понеділок я телефоную йому ще раз, кажу що буду їхати ввечері і купую на ринку ніби той тримач а ніби і ні.

Перед виїздом з нами вирішує поїхати ще один наш товариш і ми вже троє вирушаємо в дорогу. Я знову телефоную продавцю, кажу що виїхав. Дорога не далека, 70 кілометрів. Проте, проїхавши більшу половину дороги, мені приходить повідомлення в "Вайбер": а я ж казав, що машина продається без запасного колеса і акумулятора?

Ми зупиняємось і замість того що б розвернутись і поїхати додому - я телефоную йому і починаю домовлятись, що б акумулятор він залишив, бо ми ж пів дороги проїхали. Він навідріз відмовляється,і я кажу що зараз подумаю. 

Що має зробити мудра людина ? Правильно, мудра людина вже не була б на пів дороги до цієї машини, а трошки менш мудра хоча б зараз поїхала додому.  Проте, ми вирішуємо їхати і тягнути її на шнурку. 

Рівень нашого інтелекту я думаю зрозумілий.

Приїжджаємо ми нарешті в те село, і .... звісно, на фото все було набагато краще ніж в житті. Він пердить, рипить... Машина з села одним словом. Глушак прогорівший, працює на трьох циліндрах, а кермо просто вириває з рук при кожному перемиканні.

І тут нарешті хороша ідея - не брати цю машину, засідає в мою голову. Потім я починаю її проганяти, бо ж "що виходить, даремно їхали?!" І коли я вже майже готовий відмовитись, наш товариш Богдан каже продавцю - от якби скинули 500 грн хоча б то можна думати. Продавець погоджується, і звісно ж , ми відразу забираємо Опеля)

Починаємо тягнути його на тросі , і розуміємо, що більше ніж 60 км/год їхати на ньому не можливо.Гальмувати різко теж неможна, бо гальм як таких не особливо є, і його під час гальмування починає дуже дико кидати.  До того ж світла по трасі майже немає, а темніє дуже стрімко.

Поїздка набирає нових забарвлень, бо кожна вантажівка починає ліпити дальнім світлом коли доганяє. Ми причепили позаду червону ганчірку і світловідбивний жилет на вікно, але то не допомагає. Моментами Опеля починає кидати так, що я пару разів думав про можливість вилетіти в відбійник.

Починаємо заїжджати на АЗС що б купити якйсь ліхтарик, але на жодній АЗС нічого такого немає.

До того ж, стає доволі холодно їхати.
І коли до Рівного залишалось 20 кілометрів, ми зупинились перепочити і випити чаю.

Поки були на АЗС я відігрівся, і виходячи з приміщення вперше роздивився його ) Вночі він вигядав набагато краще варто зауважити )

Після цієї зупинки, за кермо сів Костя. Так ми і доїхали в місто, і завезли Опеля на гараж. Так як вже наступила коменданська, то довго не сюсюкались а розїхались по домівках. 

Так що сьогодні вдень поїду подивлюсь на нього при світлі дня.

Хороша покупка - неа
Варто було вписуватись у цю справу - неа

Жалію про сьогоднішню історію -неа

Це як мінімум була цікава пригода. А Опельок, зробимо )

Так-так, порцію хейту за цю покупку мені не відвантажив лише ледачий або той, хто ще не бачив. Але, байдуже )

Дякую, що дочитали. Будьте здорові :)