Інсбрук та Веймар або довгий доїзд додому

У попередній розповіді ми зупинилися в гірському пансіоні поблизу Інсбрука. Наступний день мав бути насиченим, адже з одного боку ми святкували 1шу річницю від дня народження синочка, а з другого боку ми мали доїхати аж до Веймара, де планувалася зустріч з нашими друзями з півночі Німеччини, які як раз відпочивали в тих краях. Але тепер все по черзі, почнемо з Інсбрука. Для однорічної дитини ми не придумали нічого ліпшого, аніж відсвяткувати його день народження в зоопарку. Але неаби-якому, а одному з найвищих зоопарків Європи, що спеціалізується на диких мешканцях альпійських гір.

Власне з зоопарка ми і почали наш день. До нього веде фунікулер, відкритий у 2007му році, що замінив свого сторічного попередника (1906 р.в.). Фунікулер сам по собі цікава атракція, комбінований квиток із зоопарком дає змого трохи зекономити на вхідних квитках, а також на підземній парковці біля нижньої станції.

Самі вагончики мають всередині 5 секцій, які змінюють своє положення в рамі вагончика забезпечуючи завжди горизонтальну підлогу незалежно від кута підйому/спуску.

Малому дуже сподобалося все велике і пухнасте, а все, що було маленьке і непомітне, звісно ж не зацікавило його, проте вже було цікаво нашій донечці. Не думаю, що є сенс ділитися фотками звірів, тому переходжу одразу до наступного етапу, а саме погулянка старим містом.

Спустившись вниз не треба ніде блукати - старе місто вже поруч, тому гайда вивчати його архітектуру. Одразу біля парковки нас зустрічає будівля Тірольського земельного (обласного) театру, зведена у 1846 році на місці старого театру, що функціонував у 1629-1844 роках.

Навпроти розташувався Хофбург - резиденція імператорської родини Габсбургів. Закладена у 1490му році як пізньосередньовічний замок і востаннє ґрунтовно перебудована за наказом Марії Терезії в середині 18го ст. в стилі пізнього бароко. Члени імператорської родини використовували замок до кінця монархії в 1918 році. Він також був резиденцією тірольських суверенів, а зараз належить Австрійській Республіці. Інсбруцький Хофбург разом із Хофбургом у Відні та палацом Шенбрунн є однією з трьох найважливіших історичних величних будівель Австрії та однією з найважливіших культурних споруд країни.

Тут же ж на площі перед Хофбургом розмістився фонтан Леопольда 5го. Ініціатором створення пам'ятника став сам ерцгерцог Леопольд 5й Фердинанд. Це одна з перших відомих кінних статуй з двома точками опори. Спочатку він хотів, щоб, крім власної кінної статуї, всю композицію прикрашали ще багато алегоричних фігур з античної міфології. Але через передчасну смерть ерцгерцога в 1632 році (у віці 45 років) повністю задум так і не був реалізований. 

Золотий дах - візитівка Інсбрука, його емблема і туристичний символ. Будинок 1420 року досі зберігає готичну архітектурну автентичність епохи середньовіччя. Первісне призначення цієї будівлі - резиденція тірольських правителів. Імператор Максиміліан 1й дав вказівку, щоб до будівлі прибудували золотий еркер - «королівську лоджію».

Хельблінгхаус - готичний міський будинок 15го ст., відомий своїм розкішним фасадом з бароковою ліпниною з квітковими вусиками, гронами фруктів, мушлями та херувимами. Цей фасад Будинок названий на честь Себастьяна Хельблінга, який володів ним з 1800 по 1827 рік.

Кафедральний собор Святого Якова або Інсбрукський собор веде свою історію з 1180 року. Найстаріший збережений вигляд готичного храму був створений у 1494 році на акварелі Альбрехтом Дюрером. Сучасного вигляду в стилі бароко набув після глобальної реконструкції у 1717-1724 роках.

Міська вежа сховалася поміж кам'яниць в центрі міста. Вежа була додана до старої ратуші між 1442 і 1450 роками і разом із Золотим дахом і колоною Святої Анни є пам'яткою Інсбрука. У середні віки нижня частина міської вежі служила міською в'язницею. Про це й сьогодні нагадують заґратовані вікна на перших двох поверхах. У 1603 році вежа отримала свій перший годинник, побудований Еразмом Мельхіором.

Колона св. Анни з'явилася у 1703 році на честь Дня святої Анни, в який було вигнано останні баварські війська, які вторглися в Тіроль під час війни за іспанську спадщину. 

Тріумфальна арка була побудована в 1765 році з нагоди весілля ерцгерцога Леопольда, другого сина імператриці Марії Терезії та Франца Стефана Лотарингського, з іспанською принцесою Марією Людовікою.

Замок Отто - це пізньоготична житлова вежа на в’їзді до старого міста, документально підтверджена з 1476 року. Наприкінці 18го століття ця форма назви породила асоціацію з герцогом Отто 2й Андеським, який раніше вважався засновником міста Інсбрук і, як кажуть, проживав тут у своєму «Оттобурзі».

І на закуску, вже виїжджаючи з міста, ми заїхали глипнути на Замок Амбрас - цей великий замковий комплекс належить до найпопулярніших туристичних визначних пам'яток Тіролю і завдяки своїм колекціям мистецтва, які зібрав ерцгерцог Фердинанд 2й (1529-1595), вважається найстарішим музеєм у світі. Перша письмова згадка про укріплене місце Амбрас датується 1078 роком. Коли Інсбрук ще не був містом, він був родовим замком графів Андекської династії, чиї землі лежали у Верхній Баварії. Нинішній варіант замку веде свою історію з 1563го року.

Вволю нагулятися містом в такий короткий термін нам не вдалося, тому вирішили повернутися сюди ще хоча б один раз. І природа, і архітектура - тут все неймовірне! Як я вже згадував на початку розповіді, ночувати ми мали у Веймарі, тому ми вдарили по газах і через 2 заправки газом та 1 зупинки в супермаркеті ми були на місці. 

Наступного ранку ми домовилися з друзями зустрітися в центрі Веймара. Попри свої скромні розміри це дуже цікаве місто. Вперше Веймар згадується у документах середини 10го ст. У 2й п. 18го - початку 19го ст. Веймар був значним центром німецького Просвітництва. У 1708–1717 рр. тут жив Й. С. Бах, у 1775–1832 рр. - Й. Гете, у 1799–1805 рр. - Ф. Шиллер. У 1919 р. у Ваймарі Національні засновницькі збори прийняли нову конституцію країни, і період історії Німеччини з 1919 по 1933 р. отримав назву Веймарська республіка. В часи нацистської Німеччини поруч було засновано КТ Бухенвальд. З 1937го по 1945й рік в Бухенвальді було знищено понад 56 тисяч чоловік із загального числа 250 тис. ув'язнених. Після приходу радянських військ тут знову був організований табір для інтернованих і за 5 років у ньому загинуло ще 3 тис. чоловік. Також Веймар - місце розташування керівних органів Уряду Української Народної Республіки в екзилі в 1944-1946 рр. Але годі про історію міста, гайда оглядати культурну спадщину ЮНЕСКО. 

Ваймарський (міський) замок був резиденцією герцогів Саксен-Ваймар і Айзенах. Сучасна будівля в стилі неокласицизму веде свою історію з 1774 року. Чотири приміщення були присвячені пам'яті поетів, які працювали у Ваймарі, Йоганну Вольфгангу фон Гете, Йоганну Готфрід Гердеру, Фрідріху Шиллеру та Крістофу Мартіну Віланду.

Бібліотека герцогині Анни Амалії заснована в 1691 році, коли герцог Вільгельм Ернст вирішив зробити свою приватну бібліотеку загальодоступною. За наступні 30 років її фонди зросли до 30 000 томів. Це найбільша у світі збірка, присвячена німецькій літературі. Бібліотека носить ім'я герцогині Саксонської Ваймарської і Айзенахської Анни Амалії, під час регенства якої в 1766 році бібліотека переїхала до "Зеленого палацу". 1797 року граф Карл Август доручив Йоганну Вольфгангу Гете опікуватися бібліотекою. Гете протягом 35 років до своєї смерті в 1832 році керував бібліотекою й збагатив її фонди до 120 000 томів, тож бібліотека вважалася однією з 12 найкращих бібліотек Німеччини.

Садовий будинок Гете в парку на Ільмі у Веймарі був місцем проживання і роботи для Йоганна Вольфганга фон Гете. Він придбав його після переїзду до Ваймара у 1775 році. Сьогодні тут розташувався музей.

Театр у Веймарі змінив купу будівель, постійно пристосовуючись під глядячів та їхню кількість, а останній варіант датується початком 20го ст. Урочисте відкриття нового придворного театру відзначалося як церемоніальний державний акт 11 січня 1908 року, на якому були присутні кайзер Вільгельм 2й і 70 директорів інших театрів. Перед театром стоїть подвійна бронзова статуя-памятник на честь письменників Йоганна Воольфґанґа фон Гете та Фрідріха Шиллера, які протягом тривалого періоду проживали у місті. Пам'ятник був встановлений 1го вересня 1857 року на честь сторіччя великого герцога Карла Августа Заксен-Веймар-Ейзенахського. 

Поруч розташувалася будівля головного поштамту:

Будівля, відома в народі як церква Гердера, насправді називається міською церквою св. Петра і Павла, і є найважливішою церковною будівлею міста Веймар. Побудована в пізньоготичному стилі у 1498-1500 рр. Будівля, як і площа Гердерплац, отримала свою другу назву на честь теолога та філософа Йоганна Готфріда Гердера, який працював генеральним інспектором міської церкви з 1776 року до своєї смерті в 1803 році.

Римо-католицька церква Святого Серця побудована у 1889-1891му рр. Архітектор Макс Меккель запланував неоготичну церкву, зовнішній вигляд якої мав би відповідати стилю італійського Відродження, а конкретним зразком для купола та дзвіниці був Флорентійський собор.

Сьогоднішня (третя вже) будівля ратуші датується 1841 роком і була побудована в неоготичному стилі за зразком ратуші міста Хоф. Від попередньої будівлі, що згоріла, залишився тільки герб міста та два кам'яні портали, які були вбудовані в сьогоднішню ратушу. На верхньому поверсі старий напис на дверях свідчить про 1583 рік, коли було зведено попередню будівлю. Завдяки своїй історії ратуша зараз є однією з наймолодших будівель на Веймарській ринковій площі.

Навпроти через всю ринкову площу розташувався міський будинок, до має підземне сполучення з ратушею. За часів Ґете цю зелено-білу ренесансну будівлю 15го ст. перетворили на «міський будинок» і тут проводили маскаради, концерти та лекції. Сьогодні в будівлі розташовано ресторан, бюро туристичної інформації, турагентство та кілька квартир.

Поруч на площі Демократії розташувалася вища музична школа ім. Франца Ліста та пам'ятник Карлу Августу:

Як бачите, в мене вийшов мікс із ранкових, денних та вечірніх фото. Справа в тому, що через 2 дні після відпустки я ночував у Веймарі 2 ночі у відрядженні, тому вже обходив з колегою весь історичний центр вздовж і впоперек)))

Пробіг 219000 км.