Думав, думав і вирішив.
Для того щоб упорядкувати моторний відсік, було вирішено зняти двигун. Заодно перевірити стан корзини зчеплення сальників колінвала та прокладок, оскільки вся нижня частина двигуна та коробки передач була брудною від моторного мастила. Є ще деякі нюанси та підозри, але про них пізніше.
Тож почнемо.
Зняття підвісних елементів особливих турднощів не викликає. Тому зняття генератора, карбюратора, трамблера, злив охолоджуючої рідини, зняття радіатора і патрубків описувати не буду. Єдине, що я для себе зробив, це замалював підведення шлангів і трубок до карбюратора (у мене Pierburg з автоматичним підсосом), а також підключення проводки до клапана відсічки, і клапана вакуумного регулятора траблера.
Далі зливаємо мастило з коробки передач і знімаємо півосі. У книзі написано, що для зняття півосі, необхідно випресувати наконечник кермової тяги, і палець шарового шарніра попередньо відкрутивши стяжний болт. Коли в мене була "Вісімка", зняття півосі труднощів не викликало. Там палець кульової опори затискається в важіль, а до маточини кульова кріпиться двома болтами. Відкрутивши їх, маточину можна просто скинути з важеля, витративши мінімум зусиль. Тут же для випресовування кульового пальця необхідно натиснути важіль вниз, що зробити не так просто, оскільки зверху тисне стійка майже на максимальну амплітуду. До того ж палець просто так виходити не хоче — треба чимось розклинити його посадкове місце. Помучившись, я вирішив піти іншим шляхом. Відкрутив два болти кріплення стійки до корпусу маточини і відігнув її на кульовій опорі до виходу шліців шарніра. Добре вистачило вільного ходу півосі в редукторі коробки. А далі справа техніки. Відкучуємо три болти кріплення захисного чохла до коробки передач, і знімаємо піввісь. При такому способі потрібно буде потім регулювати геометрію коліс, але я пішов на це свідомо, оскільки ходову також потрібно ремонтувати.
З правого боку все аналогічно, але вже набагато швидше.
До зняття двигуна все готове. Сам процес зняття і фотки вже в наступному пості.