Ну от познайомились ми з Левом. І все наче в ньому нічогенько, крім тих косяків яки найближчим часом опишу (так, вже виправлені:)), але ж перше що кинулось в очі це страшні, нє... не так. Страшенні шматяні, обвислі після хімчистки попереднього власника, вставки дверних карт.
Треба щось робити, подумали ми з Левом. А тоді згадали що маємо в далеко схованому чемоданчику залишки сірого автомобільного шкірзамінника.
Подивились відео на ютубі, як якийсь хворий на голову тюнєнгіст впихує матеріал в двері карткою без поклейки. Нє, ну навіть спробували як він. Дай йому боже здоров'я, хворому збоченцю.
Короче всьо зробили як треба.
Натягнули, поклеїли, поматюкались, ще поклеїли... Далі по колу. А, ну і закріпили назад, ясне діло.
Результат в порівнянні з штатним підлокітником - майже 1 в 1.
Так що так. А не пхать всяким непотребом в двері. Найріт, фен, вільний час і маємо красу :)
А, ще Лев купив собі в Китаї отаке. Каже що дуже хотів.
А далі... А що далі, далі ми робили шось інше. Трохи згодом розповім. А ось "тізєр"