Подорожуючи Баварією

Власне якихось мегацікавинок на цей раз взагалі не планувалося, а вирішив просто відштовхуватися від погоди, бажання та наявності вільного часу. Отже, як я обмовився в минулому дописі, першу і єдину зупинку по дорозі на Мюнхен я зробив у містечку під Вюрцбургом, де я свого часу і придбав цей чудовий Гольф. Тоді я був сконцентрований лише на авто, тому не хотів знаходити час на якісь визначні пам'ятки. Тепер вже я вирішив виділити годинку, бо мав так чи інакше з'їхати з А3 щоб задутися газом. В Файтхьохсхаймі є літня резиденція Вюрцбурзького єпископа з дуже гарним парковим комплексом в стилі рококо навколо палацу. Сам палац звели ще у 1680 році, а у 1753 році він набув вже такого виду, який дійшов до сьогодення:

Це була єдина зупинка по дорозі на Мюнхен. В столицю Баварії я прибув по п'ятій, що запам'ятав годинник на водонапірній вежі місцевого комунального підприємства. Неподалік від цієї вежі я і припаркувався на ніч, а сам Олімпійський стадіон розташувався власне через дорогу. 

Солодко поспавши після концерту, я вирушив на пошуки пива, щоб прихопити із собою додому, а вже опісля успішних пошуків я домовився зустрітися з друзякою прямо в центрі Мюнхена, щоб разом смачно пообідати та обговорити наступний план дій. Власне по Мюнхену я не збирався лазити, адже все найцікавіше ми дослідили ще в 2015 році. Т.к. паркування в центрі - болюча для гаманця тема, то я припаркувався одразу за історичним центром поблизу Ізарських воріт.

Ізарські ворота (названі на честь місцевої річки), ведуть свою історію з 1337 року. Вони стали частиною 2ї міської стіни, яка була зведена між 1285 та 1347 роками за наказом Людвіга Баварського, який вирішив збільшити кордони міста. На початку ХІХ сторічча містяни збиралися знести ці ворота і вже встигли їх частково розібрати, доки не втрутився король Людвіг 1й, який наказав у 1833 році своєму архітектору відновити їх. Взалі цей король був дуже класний чувак, якщо так можна виразитися))) Саме він на честь свого весілля у 1810 році започаткував всесвітньо відомий Октоберфест - найбільше в світі народне свято))) В 23му році його відвідало 7.2 млн. відвідувачів. Віж початку і до сьогодні Октоберфест відмінявся лише 26 разів: світові войни, пандемії тощо... Смачно пообідавши, ми вирушили на південний захід, щоб побачити замок Фюрстенрід.

Це колишній мисливсткий замок був збудований у 1715-1717 роках за наказом курфюрста Макса Емануеля. Тут більш-менш зберігся старий парк, тому гуляти в спеку затіненими алеями неабияк приємно. Далі я проклав маршрут на південь, щоб побачити фортецю Грюнвальд. Ще до 1000 року тут стояла римлянська застава, а 1272 році тут вже був повноцінний середньовічний замок. Теперішнього вигляду замок набув після перебудови у 1486-1487 роках. Зараз тут розташований готель з непоганим рестораном, де ми і закинулися по келиху пива)))

Як уважний читач міг помітити на карті наших переміщень з попереднього допису, це була остання цікавинка на той день. Нагулявшись по містечку, ми попхнули знову до Мюнхена, підібрали по дорозі дружину мого товариша та рушили до готелю, який ми забронювали в Дахау. В цьому місті ми провели наступні півдня перед концертом. З чим у вас асоціюється Дахау? Навряд чи із палацом, який ми відвідали в день відїзду. Тааак, це сумнозвісний концтабір (КТ). Цей КТ був одним із найперших (засновано одразу після приходу Гітлера до влади у 1933 році) і протримався найдовше (до звільнення американськими військами у 1945му). Спочатку в ньому утримували політичних противників, а згодом кого там тільки не було за всю його історію. Він став прообразом всіх наступних КТ, тут відпрацьовувалися нові засоби і методи знущання чи знищення бранців, тут проводили свої досліди різні лікарі, тут навчалися охоронці всіх інших КТ та проходили вишкіл керівні особи з СС. Вважається, що з близько 200 т. бранців цього КТ 5та частина знайшла тут свою смерть... 

Неймовірно цинічна фраза "робота робить вільним" насправді треба розуміти як "знищення працею". Цей надпис був повторений на головних воротах кількох КТ.

Взагалі тут було 34 бараки для в'язнів, зараз від них лишилися лише фундаменти, а два з них відбудовано для музейного комплексу. Як видно на плані знизу, прямокутник з однотиповими будівлями - власне територія утримання в'язнів, а поза нею розташовувалися майстерні, навчальні приміщення, казарми та квартирні будинки для СС. 

Отже, як я вже писав, сюди звозили політичних противників (соціал-демократів, комуністів, анархістів, монархістів і т.д.). Пару років пізніше почали завозити перших євреїв, циган, свідків Єгови та гомосексуалістів. З прийняттям закону про чистоту раси в 36му значно зросла кількість в'язнів-євреїв. До початку 2 СВ концтабори були розраховані більше на залякування, ніж на знищення ув'язнених. Лише з захопленням Польщі було зведено винищувальні табори такі як: Хелмно, Освенцім, Белжець, Собібор, Треблінка та Майданек (який я відвідав у 2016 році). 

 На початку 1941го року тут облаштували першу дослідну станцію для експериментів над в'язнями. Почали з гомеопатичного лікування хворих туберкульозом. З жовтня 1941 до КТ почали прибувати тисячі полонених з радянського союзу, більше 4х тисяч було розстріляно на місцевому полігоні. З 1942 бранців, що з тих чи інших причин не могли виконувати важку фізичну роботу, почали виморювати вуглекислим газом у спеціальних камерах. З лютого місяця прочали проводити досліди з виживання у наднизькому тиску (імітуючи людей на висоті 20 км і більше на рівнем моря) а також реакцію організму при раптовому збільшенні тиску до атмосферного. У 1942-1945 роках проводилися експерименти з лікуванням малярії, що було важливим для африканської експансії вермахту. У 1942-43му лікарі "гралися" в лікуванні запалення легень та дослідами з переохолодженням людського тіла, що були покликані збільшити виживаємість льотчиків збитих над холодним морем. З жовтня 1942го за наказом Гіммлера всі КТ в Німеччині було "очищено" від євреїв, яких вислали до Освенцима. 

В 1944му в КТ з’явився власний бордель, щоб мотивувати в’язнів до кращої і понаднормової роботи, але наприкінці року його розпустили. В цьому році проводилися досліди на циганах щодо використання морської води для пиття та приготування їжі. Паралельно йшли досліди із використанням мескаліну під час допитів. Т.к. східний фронт активно рухався на захід, то бранців зі східних КТ почали переводити в німецькі і вже восени Дахау було просто переповнене... В той час в бараках розрахованих на 52 особи утримувалося від 300 до 500 осіб... Час від часу тут розстрілювали радянських офіцерів для залякування решти ув’язнених. Нові бранці знову завезли висипковий тиф до табора в наслідок чого загинуло більше тисячі осіб...

Окремо варто згадати крематорії. Перші сім років існування КТ закатованих возили до Мюнхена до крематорія, лише в 1940му командування СС вирішило збудувати на своїй території власний

В 1942-1943 командування СС вирішило навпроти крематорію звести більшу будівлю, де мали бути 4 печі, газові камери та кімнати зберігання трупів. Цей крематорій назвали "будівля Х". Прийомні кімнати слугували для дезинфекції одягу, а в душових було вбудовано спеціальні камери для засипання отрути типу Циклон Б. Через спеціальні отвори було організовано подачу отруйних газів, щоб німці змогли вибробовувати свої бойові гази на окремих групах в'язнів.

Т.к. зі слів очевидців газові камери були закінчені лише в 1944му, а частина документації ССвці знищили, то немає жодних підтверджень, що вони були введені в експлуатацію... Але тим не менш, це дуже моторошне місце. Не знаю, чим зміг я вам передати хоч крапельку того рівня пригніченості, якого ми досягли за кілька годин вивчання території КТ... Ще кілька годин ми відходили від цього всього, гарно пообідали і доки перебували в очикуванні серед таких самих як і ми, морально ми вже були готові сприймати концерт :)

Наступного ранку ми без особливого поспіху виписалися з готелю, поснідали в булочній і проїхалися трохи до центру Дахау, щоб погуляти по парковому саду біля місцевого палацу. Палац в Дахау веде свою історію з 1100 року, коли один свіжоодружений граф вирішив собі звести на місцевій горі замок. Цей замок був зруйнований у 1398-1400 роках і лише через півтора століття на його місці за наказом Вільгельма IV Баварського з'явився палац у ренесансному стилі із садом. Згодом палац став найулюбленішою резиденцією правителів Баварії. У 1715 році за правління Максиміліана II Емануїла Йозеф Еффнер перебудував палац у бароковий стиль. З чотирьох крил збереглось тільки південно-західне, решта було знесено на початку XIX століття за наказом короля Максиміліана I, оскільки будівля зазнала значних ушкоджень під час перебування тут наполеонівських військ. Позаду палацу розплановані англійський ландшафтний парк, сад з альтанкою і липова алея.

Маршрут назад був практично ідентичнм з доїзом, хіба що я задувався газом в Нюрнберзі та ми зупинилися у Вюрцбурзі на перекус, бо довелося об'їжджати затор на автобані через місто і кожна харчевня нас нестримно манила до себе)))

До речі в сам Вюрцбург я вже заїздив кілька разів, але постійно у справах, а не для відвідин туристичних цікавинок, яких тут доволі таки багато.

А тим часом Гольф вже розміняв 208 т. км і рухається далі.