Справжній самурай

Всім привіт! Поки з моєю чорною перлиною "технічні шоколадки" я був дуже розбитий, не знав про що писати та і чи варто взагалі. Ходив пішоходом місяці 2. І батьки вирішили продати свої авто, та замінити на якісь більш нові, або кращою комплектації, мамина хонда за тиждень була продана в хорошу сім'ю.

А ось з субару склалося не дуже, в минулих бортжурналах я писав що на ній на початку війни ми вивозили людей з києву до кордону, або просто на западну тих хто хотів євакуюватись. В той час запчастин толком не було де купити тож наш Чубарік втомився технічно. Ми оцінювали все здраво, і на віддачу авто була ціна в 4к, на той момент це був низ ринку. Були нижче, але то гнилі наскрізь шкарабанки.

І ось коли чергові перекупи почали вертіти носом і збивати ціну ще більше, мені стало дуже сумно, бо авто врятувало і нас, і багато людей. Навіть не дивлячись на всі свої недоліки їздила кожен день, плюс до того вона не гнила по кузову!) Це для мене було найголовнішим, бо як то кажуть кузов це основа. Тож обговоривши всі деталі з батьками, ми вирішили її залишити мені щоб дати нове життя.

Якщо коротко то якось так, я тепер субаріст, сподіваюсь що мене приймуть в цю касту, та допоможуть порадою!)