Сьогодні на роботі було доволі нудно, а коли мені нудно, я зазвичай, як собака, лижу яйця сиджу перед автівкою та витріщаюсь на неї, розробляючи плани на майбутнє.
От сидів я так, втомившись від марних пошуків колес, що тривають вже майже місяць, і думаю: "чогось мені спереду на Доджі не вистачає". Зрозуміло чого. Попри всі переваги лінзованих фар над рефлекторними та сумнівну красу світлодіодних кілець, старі фари передрестайлового Челенджера все ж були більш олдові. А цей начебто і позлішав зовні, але частинку ретрофльору втратив. Тим часом, у взірця з 71-го взагалі чотири кола хромованих на дивакуватому обличчі.
А у мене здається шматок плівки сріблястої десь був... А колір майже збігається оздобленням ніздрів у решітці...
Спробував з одного боку і почав обирати yay or nay.
Врешті мені більш сподобалось ніж не сподобалось. Отже, дві години потому Челік змінив погляд.
Можна було б скоріше впоратись, але у першій ітерації я зробив тоненькі кола, а згодом переробив їх на більш глибокі.
Потім я доволі довго катав автівку по майстерні, роздивляючись з різних ракурсів, жмурився, головою хитав, світло перемикав - звикав тобто. Врешті начебто визначився з тим, що так і залишу.
Попри те, що частинку свого злобного погляду Челік можливо і втратив, для майбутнього ретро-втілення так буде краще. Та й взагалі непогано начебто.
Дружина приїхала, подивилась, каже: "це як жінка без макіяжу, яка раптово очі підвела". Тобто їй теж сподобалось.
Але з фотокамерою треба щось робити...
А з «майкіяжем»- влучно сказано 👍