CD

Хочу зізнатися - я один з тих консерваторів хто при наявності блютуз в штатній комплектації авто купляє ліцензійні CD самих улюблених виконавців. 
По-перше, жодний файл який програється через блютуз ніколи не буде так якісно звучати як CD, по-друге відчувається що тримаєш в руках дійсно продукт творчості а не онлайн-підписку яка навіть насправді тобі не належить. А по-третє це дозволяє естетично перенестися в епоху юнацтва та платинової доби автопрому- десятиріччя нульових років.

Саме тоді була кульмінація розвитку традиційних ДВС та безліч культур навколо них- атмосферні великі V6, V8, V10, V12 на механіці, гідромеханіці, та роботами з одним счепленням які дарували те саме почуття "товарного потягу який влітає в тебе ззаду при кожному перемиканні передачі". Окремо ж стояли легендарні японські автомобілі зі своїм неповторним стилем та культурою тюнінгу.

Але потім прийшов у джунглі страх. Страх у вигляді екологічного лицемірства, електромобілів, повальної кросоверізації, роздутих одноразових малолітражних двигунів та тотальної перемоги маркетингу над інженерією.

Але це все забувається коли я вмикаю CD з улюбленим музичним гуртом свого дитинства, відкриваю дросельну заслінку атмосферного V6 та впевнено зриваюсь в дощ на повному приводі на зустріч вітру, згадуючи як багато років тому йшов по вулиці з CD-плеєром Sony Walkman, слухав той самий гурт та мріяв що одного дня у мене обов’язково буде власний автомобіль…

Вибачаюсь за довге ліричне відступлення- то ж зустрічайте, до вашої уваги і мого олдскульного задоволення ліцезійний CD Zeit гурту Rammstein: