Подорож до Європи (1 частина)

Всім привіт! 

В першій частині фото які встиг зробити під час шляху. В наступних - вже під час єкскурсій.

Відпустка почалась з того, відразу після здачі наряду, здав зброю, переодягнувся , скакнув в машину та вирушив на автомийку. Погода в Одесі була сонячна, хоча й прохолодно. Після водних процедур швидко завантажив машину необхідними речами, та подарунками. Приблизно о 9.05 вирушив в дорогу.  Були сумніви який шлях обрати: через Польщу (він коротший) або через Румунію, Словаччину, Угорщину, Чехію. Вночі поспілкувався зі знайомими , які живуть поблизу кордону, та почув відповідь що, легкові авто проходять кордон Польщі без перешкод. Тому обрав цей шлях. Та, хочу казати, не помилився.

Приблизно о 21.15 я вже був на кордоні в Шегинях.

Наші митники перевірили документи, ніяких проблем не було. Все швидко, без затримок. 

Польська дівчина - митної служби також  швиденько оформила необхідні документи, що мені навіть  прийшлося чекати ті авто, що стояли в черзі попереду. Щось в розмові я сказав що військовий, та їду в відпустку, так огляд авто був дуже формальний. Також дуже приємно. На польську сторону заїхав рівно о 22.30 (за київським часом) .

А найближчому Мак Дональдсі взяв кави та Коли, але надовго не вистачило.

Приблизно о 02.15 (вже за польським часом -1 година) поблизу Кракова вирішив зупинитися в готелі, та трохі відпочити, бо дві доби чергування та ще 18 годин в дорозі дали про себе знати. Але через 4 години очі відкрилися , та спати вже не хотілося. Швидко зібрався та поїхав далі. Першій сніг, який я побачив в цьому році, був на АЗС на кордоні Німеччини та Польщі. 

На самому кордоні був пункт пропуска, на якому німці розподіляли кому та де стати для огляду, але мені він махнув рукою, мов проїжджай, та я поїхав))). Може я щось не так зрозумів, але ніхто не наздоганяв мене)).

Майже всю дорогу по Польщі йшов дощ. Та й їхав переважно вночі. Тому світла доба була вже біля Німеччини. 

Мій шлях прямував до Лейпцига, але наші волонтери попросили заїхати в інше місто Зонеберг, да дещо отримати. Там вже дощу не було, але були дуже гарні краєвиди. Начебто в казку потрапив. Невеличкі старовинні дома, гори, серпантини. Було не дуже зручно робити фото, тому не дуже багато вийшло. 

Після Зонеберга, поїхав до родини в Лейпциг. Цей гак вийшов приблизно в 350 км. Ввечорі припарковався біля будинку, де родина живе. Наступне фото зробив вже вранці.

Весь цей шлях вийшов в 2100 км. Середній розхід вийшов приблизно 10 літрів на 100 км. Саме цікаве що перед перетином кордону я заправив бак до повного, тобто їхав на українському бензині, але по Польщі розхід упав десь до 8.7 по швидкості 115 км/год. Декілька разів я плутався на з'їздах, тому треба було їхати по 5-10 км на розвороти. Саме погане що під час руху неможливо змінити напрямок на навігаторі , а встати прямо на автобані категорично заборонено. 

На автобанах, де немає обмежень, вижимав з авто все на що вона спроможна. Звісно від цього залежить розхід топлива. 

Приємно вразило що німці майже всі дивляться на авто, деякі показують "лайкі". 

Також дуже сподобалось що на такій великій відстані кресла виявилися дуже зручними, та спіна взагалі не боліла. Машина плила по автобану як м'який корабель. Це дійсно її стихія. 

Далі буде.