Одного дня повертався додому, замигали два сигналізуючих індикатори - «машинка зелена та жовта»: датчик рівня кузова та рівень адаптивної пневмопідвіски. Зупивнишись, помітив що «морда» повністю впала, дорожній просвіт в передній частині дуже малий, до захисного бризговика 2-3см. Їхати ще 360км необхідно було. Вирішив хоть якось доїхати. Скажу одне, це ще те задоволення. Запустивши двигун, компресор накачував балони і я почув шипіння з передної лівої пневмоподушки. Десь хвилин на 10 вистачало накачаної підвіски, потім вона поступово падала на ліве колесо. Дорога була відверто кажучи ще те випробування, їхати на спущеному балоні як на деревʼяному сидінні в автобусі. При переїзді перешкод і великих ям - приходилось машину перезапускати, щоб накачати пневму і їхати та не відірвати бампер. Крейсерська швидкість 70км/год. Проїхавши пів шляху потрапив на відремонтовану дорогу, але всеодно більше 90км/год неможливо було їхати. Десь на 2 години довше тривала подорож.
Наступного дня вийшов і побачив машину «лоурайд», пневма вся спустила.
Запустивши двигун вона піднялась й помчав на СТО. Знявши пневмостійку перевірили її, тобто просто накачали компресором і почули як вона по колу чурез гумовий рукав спускає пневмоподушка. Заказали нову, вирішив брати не оригінал, бо дуже дорого, а взяв фірми Vika. Замінили стару подушку, нічого важкого немає, встановили стійку й підключили все як було. Запустили двигун і о радість, машина піднялась і не спускає, індікатори адаптивної підвіски погасли.