Як Гольф став автомобілем пожежника

Доки нічого особливого не відбувається з Гольфом, є час розказати про моє нове і незвичне для українців хобі. Як я вже згадав у минулому дописі, я вирішив стати пожежником на добровільних засадах. Моя донечка дуже любить пожежні авто, Маршал із «Собачого патруля» в неї улюблений герой, з садочка навесні була екскурсія в нашу місцеву частину, а влітку 2 дні у нас в селі святкували день відкритих дверей у добровільній пожежній частині. З духовим оркестром, ковбасками, пивом, танцями, виставкою техніки, а для дітей розваги типу надувної фортеці, міні-басейна у скидному кузові, гасіння «пожеж» у спеціальному будиночку, розмальовки, конструктори :) Я був впевнений, що в такі пожежні частини приймають тільки з німецьким громадянством, а виявляється, що головне – це бажання! От і я на цьому розважальному заході розговорився з двома батьками дітей-одногрупників моєї малої з дитсадочку що до чого і прийняв рішення приєднатися до добровільної пожежної частини.

У кожній країні Європи існує свій підхід до розвитку добровільної пожежної охорони. У Німеччині добровільні пожежні команди існують у понад 2070 населених пунктах. У Швейцарії і Австрії добровольці становлять понад 90% від загальної чисельності пожежників, а в Польщі налічується понад 3,8 тис. добровільних пожежних частин. Оснащення добровільних пожежних команд є не гіршим, а то навіть і кращим, ніж у професійних. Німці кажуть: у кожному маленькому містечку, яке себе поважає, мають бути церква, стрілецький клуб і добровільна пожежна частина. Професійні вогнеборці буваюють тільки у великих містах (і то їх в принципі небагато), а поза їх межами з пожежами борються виключно добровольці. Окремо стоять заводські пожежники, які присутні на литварних підприємствах та хімічних заводах, але таких менше відсотка із загальної кількості. Так у Німеччині серед 82.5 млн населення близько 1.03 млн становлять добровільні пожежники, тобто кожен 80й є пожежником. Добровольці в цій солідній цифрі становлять близько 97%. Кожна комуна має забезпечити на своїй території належний пожежний захист, тому й утримуються добровільні пожежні частини в основному на рівні громади. Якщо ж громада не спроможна це забезпечити, то тоді утворюється обов'язкова пожежна частина, в якій фізично та ментально здорові люди від 18 до 60 років зобов'язуються нести службу. Зараз в Німеччині існує 3 таких приклади. Інколи сусідні села об'єднуються і створюють об'єднані добровільні пожежні частини. Тоді зазвичай будується новий сучасний великий комплекс (замість гаража на 1-2 авто як то зазвичай у селах і є), а техніка та люди об'єднуються в одну команду. Так, наприклад, в нашій громаді 9 населених пунктів, добровільні пожежники яких об'єдналися в 3 групи (захід, центр та північ). В нашій частині, наприклад, 35 активних учасників. Звичайно, що виклики можуть статися 24\7, і частина буде або десь на роботі\відрядженні, просто не вдома, у відпустці, на лікарняному, з перепою десь лежить чи просто не має ніякого бажання приймати актуальний виклик тощо, тому звичайно ніколи всі 35 не збируться на виїзд. Як не крути, всі ми тут добробвільно і безоплатно. Ти можеш не приїжджати на виклик, але якщо вже приїхав, то будь ласка по максимуму зроби все від себе необхідне. Але щоб не сталося, завжди збирається мінімум 8 осіб, що ідеально вміщаються в головну пожежну машину. Навіть під час святкування нового року)))

Особливістю добровільної пожежної охорони країн Європи є те, що добровільні пожежники створюють громадські об’єднання (союзи, асоціації тощо). У більшості країн діяльність добровільних пожежних стимулюється пільгами, погодинною оплатою праці за виконання роботи з гасіння пожеж або за час чергування в пожежному депо. Практично в усіх країнах Європейського Союзу і США широко застосовується моральне стимулювання добровільних пожежних у вигляді нагород, відзнак і суспільної подяки. Добровільні формування в країнах Європи є місцевими центрами протипожежної пропаганди та поширення знань із пожежної безпеки.  Добровольці організовують виставки, показові виступи, бесіди на протипожежну тематику. Перша довготривала добровільна пожежна частина на території сучасної Німеччини була створена у 1811 році у місті Саарлуї, що належало тоді французам. Наполеон заклав ідеї створення пожежної охорони в декреті для паризьких пожежників: добровільна, мілітарна, волонтерська дружина. Т.к. проблеми пожеж були у всіх містах однакові, то цей дикрет і поширився по всій Франції. Перша в Німеччині добровільна частина в сучасному сенсі утворилася у Майсені (земля Саксонія) у 1841му році. Все починалося як громадський рух. Люди в містечках, селах гуртувалися і брали на себе відповідальність за власну безпеку. Так і утворилися перші дружини добровольців. Зараз у Німеччині більш як мільйон таких вогнеборців. Це як хобі. Серед нас люди найрізноманітніших професій - від бухгалтерів до керівників виробничих цехів. Люди йдуть у добровольці з багатьох причин. Це бажання допомогти, вивчити щось нове, познайомитися з цікавими людьми і просто поїхати на завдання на цій крутій великій червоній машині. Цілий мікс мотивів.

Стати пожежником інколи може бути й не так і легко, дивлячись які додаткові кваліфікації ти собі захочеш. Всі курси оплачує громада, а їхнє відвідування ще трохи підкидає грошенят земля чи район. В нашій громаді у довбровільні вогнеборці записуються охоче, особливо, молодь. З 16 років молоді жінки і чоловіки можуть брати участь у виїздах пожежної команди. До досягнення ними повноліття - за межами небезпечної зони на боці досвідчених колег-пожежників. Після включення до складу добровільної пожежної дружини та проходження відповідних навчань, добровольцям видають спеціальні пристрої (т.з. пейджери), на які приходить сигнал у разі виникнення надзвичайної ситуації. Після отримання зазначеного сигналу, добровольці повинні протягом 4 хвилин прибути на місце дислокації (пожежна частина розміщена в центрі міста-села-об'єднання-громади тощо), а вже через 10 хвилин після виклику перший пожежний автомобіль має прибути на місце пригоди (це правило різниться від землі до землі, але в нашій землі саме 10 хв). Крім того, у невеликих муніципалітетах, де немає спеціалізованих професійних пожежних частин, а лише добровільні пожежні дружини, кожна з яких має свою спеціалізацію і, у разі потреби, їх можуть покликати на допомогу інші муніципалітети, в яких відсутні відповідні спеціалізації (до прикладу, одна частина спеціалізується на захисті від повеней (наша), інша - на протихімічному захисті (сусідня) і т.д.).

І тут, можливо, в декого виникне запитання, а нахіба це я пишу в бортовику Гольфа, а не в особистому блозі?! Все просто, попри 350м від дверей до дверей на виклик я все одно мушу їхати на авто:) Так, шлях на авто складає аж 600м, проте так я вже менш ніж за хвилину в пожежній частині, і є сили на швидке перевдягання, а бігти 350м теж я робив перші 2 виклики, але це контрпродуктивно з огляду на загальний час зборів. Тому, тільки повний газ, а далі вже із сиреною та синіними ліхтариками на великій червоній машині на місце виклику. П.с. т.к. остання невеличка пожежка, що ще вписувалася в категорію В в нас буде списана найпізніше через 2 роки, а замість неї прийде вже машина по С1, то я вже почав робити повноцінну категорію С. Знову, бо після переїзду до Німеччини та перездачі українського ПВ на німецьке я лишив собі лише ту категорію, якою і користувався 12 років до переїзду, тобто тільки В. Ні А, ні С я ніколи не користувався з моменту отримання ВП у 2005 році :) Ну, а зараз громада оплачує навчання, тому гріх не скористатися можливістю і освіжити свої навички водіння вантажного авто.

Це дуже цікава тема на майбутнє для України. До війни вже перша добровільна пожежна бригада з Ірпеня їздила до Німеччини переймати досвід роботи й огранізації цього виду пожежної охорони для розбудови її на теренах нашої Батьківщини. У зв‘язку з цим принциповий перегляд суспільного ставлення до протипожежної справи, якісне підвищення рівня відповідальності громади за стан безпеки - ось мета, яку необхідно ставити перед собою залучаючи добровольців для їх самоорганізації в питаннях гасіння пожеж. Самим оптимальним у даному випадку є створення добровільної пожежної охорони, яка буде вирішувати організаційні питання, зокрема створення спільно з громадами сіл, селищ та підприємців добровільних пожежних команд у сільських населених пунктах та на підприємствах.

А тим часом, доки я прокачувався у новій для себе справі, Гольф перетнув позначку у 187 т. км.