Початок великого шляху

Отож, до вашої уваги BMW e36 compact кольору золотистий Део Ланос... Озброївшись чоловіком та знайомим з гаражів мотористом, мене закинули на пасажирські задні сідухи і повезли на оглядини в Червоноград. Як завжди буває у дорозі, десь не там звернули, потім покружляли і нарешті знайшли потрібний відшиб. Домівкою моєї красуні та її запчастин, був якийсь гараж-розборка. Ну зовсім не лакшері! Потім я побачила її - хотілось плакати, тікати і тільки слова чоловіка "головне щоб мотор був хороший" стримували... Певно то гештальт від попередньої хондочки, але я ненавиджу сморід сигаретного диму в салоні, ну це просто жах!!! І вгадайте що? Так він там був! Салон... його розібрали до гвинтичків на митниці, бо парувки з Польщі то жахлива контрабанда, а щоб сильно не паритись приставили до кузова як змогли. Тарахтіло, але трималось купи! Мужики щось заводили її, слухали, ходили довкола і спілкувались з колишнім чоловіком власниці. Потім нас запросили до гаража з великою кількістю деталей і з гордістю сказали що до неї є розпиляний донор (очі мого чоловіка, любителя донорів з різних хуторів Івано-Франківщини, засвітились недобрим вогнем і я зрозуміла що то був козир продавців). Ми гречно подякували, залишили завдаток і поїхали. Дорогою назад, чоловік та моторист однозначно її нахвалювали: у мотор ніхто не лазив, стакани живі, попередня власниця то жінка а однозначно мотор не вшатаний... Накидували, накидували... але я все не могла відійти від її зовнішнього вигляду... І от тут вже почало боротись у мені бажання мати машинку і сувора реальність буття))) Жіноче "хочу бібіку" перемогло здоровий глузд!