Чорний Черемош

Всім привіт!
Давно я хотів поїхати в експедицію Карпатами. І ось нарешті це здійснилося.

Експедиція під назвою "Чорний Черемош" (ЧЧ). 24.08.19–27.08.19.
Це експедиція вздовж русла річки Чорний Черемош з підйомами нагору в деяких місцях.

Отже, поїхали!
Забігаючи наперед скажу: якщо хтось очікує побачити жорстке рубілово то це не про цю історію, бо в першу чергу це експедиція. Хоча був момент, коли нерви трохи потріпало.

День 0. Збори та доїзд.

Оскільки я живу під Києвом, а старт експедиції о 9:00 у Рахові, а до Рахова 800 км, то виїжджаємо за день і ночуємо в готелі в Рахові.
Ось так виглядав кузов у ніч перед виїздом.

Їхали по асфальту, тому особливо розповідати нічого. Скажу лише про витрату. Нагадаю: стоять 33-ті Toyo MT, які вважаються важкими, і ГП у мостах 4.88, двигун 4JB1.
Витрата вийшла рівно 10 л (заправка до повного 60 л у Києві, проїхав 612 км і знову до повного 60 л). Вважаю нормальним результатом для двигуна родом з 80-х і об’ємом 2.8.
Десь по дорозі:

Доїхали без проблем. Заселилися також.

День 1.

Зібралися в Рахові 9 екіпажів, включно з гідом.

Як чесно, то був трохи в шоці — зібралися одні Патрулі на 35-36-37-40-х, а я на своїх «дитячих» 33-х та ще й на невідомому для всіх «Опелі».
Заспокоїло те, що була Нива на 31 або 33 Silverstone.

Виїхали з Рахова на Богдан. Далі — Луги і підйом на гору.
По дорозі набрали води з джерела.

Піднялися на гору і кілька хвилин фотографувалися.

Кілька грибів по дорозі трапилися під ноги.

Також гід показав прикордонний стовп часів початку 20-го століття.

Ну а далі кам’янистий спуск імені Гени (тобто нашого гіда).
Там я переконався, що в горах гальма не рулить — рулить ПОНИЖАЙКА!

Спустилися в результаті до річки Чорний Черемош і повз Буркут поїхали далі.

Один із бродів виявився досить глибоким — навіть умудрилися намочити частину речей, бо вода зайшла в салон.

Так ми проїхали ще кілька кілометрів і заночували на якійсь закинутій військовій базі.

День 2.
Вранці піднялися на хребет кордону України та Румунії.

Далі через НПП Верховинський.

Десь у дорозі проїжджаємо повз місцевих сироварів і купуємо трохи сиру.
Так живуть люди у 21-му столітті.

Піднялися до "шариків" (
заброшена радіолокаційна станція часів СРСР під назвою "РЛС Памір" біля Верхнього Яловця)

Всередині оберталася антена, усе це було ніби замасковане.

Далі почали спускатися у бік Нижнього Яловця, і тут почалися приколи. Один із Патрулів злетів у колію й при спробі виїхати порвав лівий ШРУС так, що авто перестало повертати ліворуч (залишки ШРУСа заважали).

Поки все розібрали — минуло кілька годин. Запасного ШРУСа немає.
Їдемо до найближчого місця ночівлі, паралельно викликають підмогу з доставкою ШРУСа.

День 3.
Вранці підмога не приїхала — за словами того, хто мав привезти ШРУС, щось поламалося, і він сам викликав евакуатор.
Вирішили їхати на задньому приводі.

Піднялися до домика "Луковиця" (N 47°57.524', E 024°43.687')

Там пообідали і поїхали далі. Нам потрібно було піднятися на той кам’янистий підйом імені Гени, яким ми спускалися в перший день.
Але оскільки в групі є так званий «недопривід», гід вирішив їхати більш пологим маршрутом.

Один із моїх підйомів

Звісно, Патрол сам піднятися не зміг. Трохи рухався, поки працювала задня блокування. Потім почалися багаторазові лебеження, які врешті-решт призвели до виривання клюза з лебідки.

До того ж звідкись налетіла буря і почали падати дерева — одне впало за моєю машиною метрів у 30.

Також пішов град, а потім дощ! І легенький підйом перетворився на значно цікавіший.

Далі вирішили не займатися дурницями — зв’язали 3 Патрулі один за одним і тягнули «недопривід» разом.
Вийшло оперативно. На жаль, коли почалася ця вся канитель, було не до фото/відео.
Уже коли піднялися, зупинилися поснімати красоту.

Далі швидко стемніло, і ми повернулися ближче до цивілізації та заночували.

День 4.
За планом цього дня ми мали піднятися на Драгобрат, але оскільки вихідні закінчилися — рвонули додому.

Підсумок.
1 день і ~800 км туди
3 дні і ~250 км по горах
1 день і ~800 км назад

Поїздкою залишився задоволений так само як і машиною.
На каменях місцями не вистачало кліренсу, але не критично — проїзно.

З поломок:
Через дурість трохи загнув нижню «губу» бампера.

Дорогою назад з’явилася вібрація після 110 км/год. Не зрозумів чому. У гаражі заліз у яму — виявилося, почала люфтити задня хрестовина.

Отримав масу задоволення та емоцій. Планую далі розвиватися у цьому напрямку, бо подобається більше, ніж працювати «на показуху» на різних фестивалях.

Всім дякую, хто дочитав до кінця! Сподіваюся, не було нудно :)

Реклама

Зимова вигода: знижка -1000 грн на ремонт авто!