Літо - все!

Давно нічого не писав та й не було про що писати, чесно кажучи, бо цей допис, що я висмоктав з пальця, - єдине, що трапилось у моєму автомобільному житті протягом літа. Ренік справно возить дружину з донькою, що до того робила Мазда, а я кожної неділі їду на заправку та на мийку, після чого перевіряю стан автівки, отримуючи задоволення від неспішного круізінгу містом. Там нас подекуди хапають у об'єктиви:

​​

Через клятих москалів всі плани на літо пішли бородою, однак завдяки надлюдським зусиллям та самовідданості нашіх воїнів, нам нема на що скаржитись. 

Рано чи пізно все буде: подорожі, море, нормальний відпочинок без моніторингу каналу тривог. Адже якщо на це не розраховувати, то нахіба взагалі оце все?

Тим не менш, формально я цей сезон без подорожі не залишив. Звісно можна уточнити, що то було 120 км в обидва боки, а позашлях складав лічені метри, але що маємо, те маємо. 

​​Отже мінітріп до Тілігульского ліману дозволив нам всім заповнити декілька порожніх квадратиків перед рядками у літньому розкладі: за місто поїхав - check, з дороги з'їхав - check, на природі обідав - check, родину у воду запустив - check. Навіть зі співклубниками зачекінівся і тент на кошик намотав. 

Що у висновках? Трасою Ренік мене дуже порадував. Їдеш собі 110-120 під перманентне гудіння А/Т-шки та улюбленого на даний час співака моєї доньки Еліса Купера, не зважаючи на колії, ями тощо.

Єдине, що трошки засмучує, то витрата пального. Вдвічи більш важкий та вдвічи потужніший Рем в такому режимі витрачав майже ті самі одинадцять літрів на сотню. Решта - кайф!

Про позашляхові властивості поки що нема що  сказати, адже там, де ми їхали, можна і  стенсованим легковиком прошкрябати. Але на А/Т-шку дуже зручно спиратися, коли читаєш дитині казочку, поки батько ковтає свою першу літню відпочинкову пляшку пива.