№4: Нова кришка багажника

   Так вже мені пощастило знайти Пассата в повністю рідному кузові з рідним ЛФП без жодного підкрасу, що це не тільки звучить фантастично для 23-річного авто, але й не могло тривати довго з моїм щастям.
   Спонсор цього запису -  моя кохана дружина, яку я спонукав в той день сісти за кермо та відвезти нас додому)
   Вона сіла, хоча не хотіла, і здаючи заднім ходом, щоб виїхати з двору, який вона знала з дитинства, з легкістю і спритністю гепарда в'їхала в жестяний "козирьок", який накриває спуск в підвал будинку....

Це був справжній шок в той момент. Машина у володінні трохи більше місяця, за 23 роки неушкоджений кузов і на тобі.... 

   Моя люба дуууууже сильно засмутилась і була в такому стані, що мені залишалося тільки втішати її і думати що робити з багажником, який перестав відкриватись)
Перша думка - виправити вм'ятини засобом ПДР. Зв'язався з одним гарним сервісом, який дав мені зрозуміти, що за ціну ремонту, який не може бути ідеальним, я зможу придбати 5 кришок на розборці. Тому на допомогу прийшов ОЛХ і вже за пару днів до мене приїхала кришка в колір зі всіма потрохами. Пом'ята рідна кришка була відкрита врешті силою думки і спритністю рук та навіть трохи вигнута назад, що вже дозволяло нею користуватися. Але, але...

   Нова кришка була від дизеля 96 року випуску, тому вона була добряче засрана сажею у внутрішніх порожнинах, які я довго відмивав.

Зрізав літери TDI, приліпив емблему зі своєї рідної кришки, зачистив рижики навколо номерної рамки та зафарбував їх фарбою в колір кузова LB7Z. Пластикову накладку з ручками вирішив залишити рідну, хоч вона і тріснула від удару, але була в дещо кращому стані від придбаної. І думав я, що на цьому історія із задком Пасіка завершена, але на мене чекала друга пригода, про що буде написано пізніше)

Мораль всієї історії в тому, що якщо ваша дружина не хоче сідати за кермо саме зараз, не треба її переконувати у зворотньому)