Сатані 23 роки

Якось я настільки поринув у дооснащення машини та підготовку до відпустки (хоча то не була насправді відпустка, бо я їздив на навчання), що забув відмітити 23 роки Сатані, що виповнилося 17го липня. Але по факту машина в цьому році отримала в подарунок максимальну кількість уваги! Так що на словах я поздоровити забув, але на ділі - ні. Ну та а відношення - воно ж ділами вимірюється. Принаймні в мене так. 

Отже, 23 роки машині і 10 років разом. Чи не втомився я від машини? Втомився. Бо чим вона старша - тим більше потребує уваги. Але це не проблема грошей. Проблема в тому, що гроші не вирішують. Адже або щось починає дуже любити мозок, і ти ніяк не можеш знайти, що ж саме відбувається і хто винний. Або клята іржа починає підгризати то поріг, то капот... А всі маляри, що траплялися мені - рукожопи. І навіть за великі гроші я ще маю стояти над душею і давати лящщів за кожен факап. Це бісить. 

Але чи хочу я нову машину? Хочу. Але, нажаль, таких нових машин, як я хочу - вже не виробляють. Ті нові БМВ, в яких мені доводилось сидіти чи їздити - за відчуттями, як порожні бляшанки. Такого відчуття важкої зібранної машини, яку ти повністю відчуваєш всим тілом, більше немає. Натомість є відчуття, що ти в симуляторі їзди. Можливо це старість, але от так я це вічуваю. 

Тому 23 роки, з яких 10 разом - і мчимо далі!

P.S. на фото 2 мої кохані, і це один з купи фотосетів, які вже лежать роками, і я ніяк їх не оброблю...