Мої минулі спорткари, або як я дійшов до БиБиМота

І так, з чого все починалось, або мій шлях до теперішньго авто. Відразу відокремлю всі не дуже цікаві авто. Не буду вказувати які, щоб не образити господарів аналогичних машин.

Перша машина спортивного плану в мене з"явилась така дуже рідкісна для нашого ринку модель, як Toyota Sprinter Trueno (1997) для ринку Японії , з правим рулем. З технічної частини це була копія звичайної Тойоти Короли АЕ100 (110) для ринку ЄС. Тому обслуговування взагалі було недорогим, всі запчастини в наявності, крім кузовних запчастин, оптики та скла. Залишила дуже приємні враження від володіння, потім неодноразово жалів що продав. Через пару рокув хотів викупити, але вона поміняла декількох володарів, й вони захтіли абсолютно незразумілу сумму, та я відмовився, та придбав Додж Челенджер 2013 року дорест. Але про це трохи далі.

Другою машиною (дуже умовно спортивною) став Фольксваген Еос кабрік. З плюсів - кабрік, якісна штатна музика (головний пристрій поставив з Тігуана з ЄС), непогана дінамика (2.0 турбо). Але ВАГ це лотерея, іноді з неприємними сюрпризами. Це єдина з усіх моїх авто, яка встала посеред дороги та відмовилась їхати далі. Більше немаю що додати.

Третя машина стала Chevrolet Camaro RS з двигуном 3.6, з функцією відключення циліндрів на трасі. Комплектація була максимальна, зі шкірою, проекцією та іншими "плюшками". Дуже гарна машина, але треба було дитині придбати майбутне житло, та авто було продано.

Четверта машина стала Scion FRS (Toyota GT86, Subaru BRZ) Її я придбав оглядаючись на минулу Toyota Sprinter Trueno, оскільки виробник презентував як наступне покоління. Але був дуже розчарований. Місця в салоні значно меньше, опозитний  двигун від Субару до волі капризний, та ще й механічна коробка, що в умовах міської єксплуатації не дуже зручно (ось такий я стал ледащий після АКПП)))

П"ятою автівкою став несподіванно Челенджер 2013 року. Дуже комфортний, м"який на трасі, великим салоном в порівнянні з Камаро та тим більше Мустангом. На задній диван без проблем сідали дві дорослі людини. В результаті експлуатації та порівнянні з рестайлом були виявлені деякі моменти. А саме: на рестайле набагато більше подобалась передня та задня оптика, салон більш сучасний, а з технічної частини 5 ст. АКПП значно уступала новішій 8 ст. як по расходу палива, так по дінамічним характеристикам. Тому було прийняте рішення продати його та шукати рестайлову модель. Але не все буває як планувалось, тому прийшлося купляти інше авто (яке - писати не буду). Коли ситуация трохи покращилась, було придбано шоста автівка.

Шостою став Форд Мустанг 2012 року, з двигуном 3.7 літра. Дуже міцний автомобіль, зроблений по всім канонам американського автобудівництва з нерозрізним заднім мостом, тяжкий , залізний Detroit iron. Я ще при купівлі знав що це тимчасовий варіант, поки буду складати гроші на щось більш цікаве. Тому доробив нюанси по авто, зробив полоси по заводським лекалам та нетороплячись продав його. Післа продажу грошей все одно не вистачало на Челенджер та несподіванно підвернувся цікавий варіант Мустанга 6 покоління.

Сьомою машиною й став Мустанг 2014 року. Який то час планував його залишити в родині, перешив єксклюзівно салон, переробив щиток приладів, зі Штатів привіз накладку капота Roush, зробив шикарні диски. Але.... Все одно дивився на сайтах автопродаж Челенджери. В кінці кінців вирішив що це буде останнім маслкаром та поміняв на Челенджер...

В наступних записах роскажу що та як робилось по машині.