[003] Вчимося їздити заново

Своє водійське посвідчення я отримав у 2013 році, і після цього воно героїчно збирало пил у гаманці. Перший раз сівши за кермо GTS, я зрозумів, що треба згадувати, як взагалі кермувати авто. ПДР то я добре знав, так само, як і пам'ятав, куди крутити кермо та які кнопки натискати для увімкнення поворотів, двірників і т.п. Увесь страх був перед 3 педаллю, ім'я якої - зчеплення.

Саме зчеплення найчастіше "глушить" навчальне(та й не тільки) авто, яке стоїть перед вами на світлофорі. Що радувало у GTS, таке це те, що дана педаль натискалася відносно легко, нікуди там не западала, була зручно розташована під ліву ногу. Та й сам важіль МКПП мав чіткий хід, передачі не проскакували, вмикалися чітко і зроузміло. Схума передач була: непарні вгорі, парні та задня - внизу.

Спробувавши проїхатися пустою вулицею метрів 200 туди й назад, запаркувавшись пару разів в уявне паркомісце, я зрозумів, що мінімальні навички для кермування авто все ж залишилися. При старті я не глох, переключати передачі на швидкості було взагалі легко. Але це все вночі, коли інших авто майже немає, часу у тебе безліч, а позаду ніхто не сигналить, бо ти ще не рушив на 1 секунду зеленого сигналу світлофору. Отак вночі я вчився їздити, проїжджати перехрестя по своєму районі.

Також я був сильно радий, що у GTS дизельний двигун з крутним моментом у 270 Н*м, який дозволяє рушати фактично на одному зчеплені, ніяк не застосовуючи педаль газу, навіть під невеликий схил достатньо було плавно відпускати педаль і авто поїде.

Незабаром випав практичний екзамен на мої уміння. Пізно ввечері, коли авто по Харкові ще не зовсім мало мені треба відвезти 3 друзів у інший район міста, а з 1 із них повернутися назад. Також їм забажалося зупинитися у центрі міста (Держпром). Ще у той час був ремонт по Клочковській і довелося об'їжджати вузькими вулицями. Я старався їхати у правій полосі, де це дозволяла дорога, щоб нікому не заважати, але все одно стрес був сильно помітний, долоні спітніли, але я був задоволений. Довіз їх додому, і треба було повертатися. Найближчий маршрут - через окружну дорогу, яка на потрібній ділянці дороги неосвітлена взагалі та має по 1 полосі у кожну сторону. Ну і щоб мені вже точно не було сумно, починається сильний дощ. Включивши максимальну швидкість роботи двірників, вирушили. Їхав я досить повільно: км 50-60 максимум, пам'ятаю, що навіть фури мене обганяли. Але безпека - це головне. Пам'ятаю, як я сильно був радий побачивши у світлі фар поворот до мого будинку, радіючи, що ця поїздка нарешті закінчилася.

Нейтральна передача, стоянкове гальмо, заглушений двигун, вимкнуте світло, звук центрального замка - цю послідовність ми проводимо так часто, що вона стає для нас буденною. У ту ж ніч - для мене вона була своєрідною винагородою, доказом того, що я все ж зміг пригадати основи керування авто і успішно їх застосувати у великому місті.

Дякую, що дочитали!