Transfăgărășan

Настав час відпустки і було вирішено розділити ії на дві частини. Перша частина це поїздка у Болгарію і друга поїздка у гори Румунії. Перша частина пройшла без якихось яскравих моментів. Сама Болгарія як на мене на вигляд як якась  пост радянська країна з девʼяностих. Дуже старі машини і середньої якості дороги. У туристичних місцях на узбережжі найяскравіші авто на українських номерах.  Інші це або місцеві напів трупи або німці на якихось пʼятирічних шкодах або фольцвагенах. Їхав туди скрізь з максимально дозволеною швидкість і був вражений витратою пального на авто з повним приводом в 2х літровим турбодвигуном.

Регіон для поїздки у гори було обрано максимально туристичний це район міста Сибіу. Почну с того що це неймовірної краси гори і дуже високої якості дороги. Як же побувати у Сібіу і не виділити один день на Transfăgărășan.

Я був здивований тому, що ж люди які не знали про існування цього легендарного шосе. Воно було збудовано сумнозвісним диктатором  Чаушеску який побоюючись за свою дупу збудував цю дорогу щоб можна було швидко перекидати військову техніку з одного регіону у інший. Будувалось це усе без урахування ландшафту і особливостей місцевості просто напряму через перевал. Тому може вона і вийшла така гарна. 

З самого початку мого тріпу по Transfăgărășan мене зустріло декілька ведмедів.

Доречі хто не знав у Румунії найбільша популяція бурих ведмедів у европі. Звичайно у містах вони не ходять а от у гірській місцевості їх досить багато, і це не коти і не собаки, тому з машини краще не виходити бо на людей вони тут теж часто нападають.  З перших метрів починаю усе знімати і фотографувати бо за кожним наступним поворотом пейзажі неймовірні.

Стан дороги не ідеальний і мої ранфлети не найкомфортніший вибір, але маємо що маємо. Здебільшого на дорозі зустрічаються байкери, кємпєри, сімейні машини набиті дідами і дітьми і дуже рідко спорткари. Ні пів дороги на самій вершині розташований фудкорт і дуже гарне озеро.

Потім йде такий же мальовничий спуск, купа диких ведмедів за кожним поворотом і у кінці величезна дамба  і  озеро Vidraru

 В цілому це була одна із мальовничих подорожей у моєму житті. І якщо у когось буде можливість то обовʼязково раджу проїхати цей маршрут. Що до самої машини як завжди ніяких питань немає. Стійко перенесла усі дороги і схили. Час від часу доводилось робити kick down бо простір для обгону лімітований але це кайф на серпантині.